Нагадаю, делегація вирушила з України 30 серпня, а повернеться додому 5 вересня. Так що до виходу наступного матеріалу хлопці та дівчата справляться з великим обсягом роботи, часу в них більше ніж достатньо.
Візит Зеленського до США очікувався з надією та тривогами. Надією на те, що глава нашої держави зможе настільки вразити главу держави американської своїм високим кварталівським слогом, аргументацією та аналізом, що Байден трісне кулаком по столу в Овальному кабінеті Білого дома і скаже: «Зупиняємо «Північний потік – 2!». Сарказм-сарказмом, проте були й тривоги: демонструвати навички переконування потрібно було раніше. Набагато раніше. Ми неодноразово згадували про перипетії американської зовнішньої політики, здавалось, що був момент, коли Сполучені Штати остаточно переконані в необхідності зупинити побудову газогону (це було на початку 2021 р.). Але ж без діла не сиділа і Німеччина, інші лобісти «Північного потоку – 2». Існує побоювання, що не Зеленський зараз їде остаточно переконувати Байдена і схиляти на бік України, а прибуває вислуховувати рішення, досягнуте з Меркель раніше. Дуже хотілося б помилятись та за декілька днів отримати підтвердження, що кварталівський шарм спрацював. Але будьмо реалістами…
Реальність така, що перенесення дати візиту глави держави – то не добрий знак. Таке трапляється в разі надзвичайних подій, серйозного погіршення двосторонніх відносин і т.д. Варто розуміти, що за кількадесятхвилинним побаченням глав держав стоять місяці підготовки співробітників дипломатичних представництв, офісів, адміністрацій, спецслужб. Такі візити розписані похвилинно. Очевидно, що якщо візит переноситься – то це найгірший кошмар тих співробітників, який стає реальністю.
Будемо відверті: двічі перенесений візит Зеленського в США відбувається у не зовсім вдалий момент для України. Як же так, запитаєте Ви: а якже кварталівський шарм (чи словоблуддя?) як джокер в битві проти «Північного потоку – 2»? І тут то криється одна з найчастіше присутніх в нашому житті оман: суб’єктивізація процесів навколо нас. Мається на увазі, що ми можемо щиро обурюватись, що Зеленського «прокатили» двічі (а хтось і порадіє. Насправді, радіти нічого, адже мова не про Зеленського-фізичну особу, а про Зеленського-главу держави. Нашої держави). Але світ не є україноцентричним. Інколи дійсно мають місце події, коли візит варто перенести, бо іншого виходу немає.
Сполучені Штати саме в цей момент переживають цілу купу як внутрішніх, так і зовнішньополітичних потрясінь. В середньому щодня близько 150 000 кейсів COVID-19, близько 1100 померлих, госпіталі переповнені у південних штатах, де населення опирається вакцинації. Саме на ці райони припадає удар від ураганів та тропічних штормів, які зараз вирують біля узбережжя Америки, це тільки збільшує навантаження на якісну, проте далеко не ідеальну систему охорони здоров’я. У Вашингтоні хвилі політичного цунамі – ситуацію з виведенням військ США з Афганістану можна порівняти з підводним землетрусом десь там далеко, в океані, а от політичне цунамі відбувається тут і зараз, ним накриває всю країну. Підливає масла у вогонь Трамп, який навмисно застосовує риторику роз’єднання нації, протиставлення людей та зіткнення їх лобами. Америка за часів першого року президентства Байдена так і не стала «зшиватись» докупи, тобто одне з найголовніших завдань, які Байден ставив перед собою не виконано (звичайно, час ще є, наївно було думати, що Байден володіє магічною паличкою чи рецептом для досягнення цілі, і загалом – час покаже).
На тлі цього всього має приїхати Президент України. Зі своїми переконаннями, проханнями, проблемами. Безвідносно до українських внутрішньополітичних симпатій, хочеться побажати йому успіхів та натхнення у відстоюванні національних інтересів України в США. Адже за кордоном він представляє не себе особисто чи «слуг народу», а державу Україна.
Подивимось, це якраз той варіант, коли щиро хочеться, щоб кварталівський шарм спрацював. Без сарказму.