Щодо Путіна, то тут слід виходити з його бачення навколишнього світу, принципів, які володар кремлівських веж (всім відоме порівняння Московії з Мордором таки має своє підґрунтя!) проніс із собою по життю. Відомо, що пітерська підворотня, шпана та принцип «бий першим» неабияк сформували бачення світу навколо себе у Володимира Путіна. Так само відомо, що крах Радянського Союзу Путін вважає «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ ст.». Тому очевидно, що він бачить себе продовжувачем справи радянських кдбістів та вже давно відчуває присмак нової «холодної війни».
Насправді, Путіну не варто себе тішити: стану «холодної війни» із Заходом на чолі з США немає. Та і навряд чи буде: не можна воювати, як твої чиновники тримають вілли-маєтки, дружин-коханок та їх дітей в умовних ніццах-майямі. Тобто, в самому серці «агресивного блоку НАТО». І це тільки в бурхливій фантазії московитських пропагандонів Росія в змозі протистояти колективному Заходу. Насправді, Росія не витримає довго і натяку на «холодну війну», але не про це зараз мова.
В уяві кремлівського вождя давно працює з точністю до навпаки слоган з відомого рекламного ролика: імідж – ніщо, спрага реальний стан речей – все. Тобто, імідж очільника ядерної держави, поборника «руського міра», «збирача земель», продовжувача величі СРСР, який не побоїться перетворити весь світ в радіоактивний попіл, а сам «отправіться в рай» - оце імідж, який Путін послідовно нав’язує світу, в тому числі США, з ним він і буде їхати на саміт 16 червня в Женеву. Інтереси Путіна на саміті: визнання його як рівного лідеру США. Все інше – похідне.
На відміну від кремлівського вождя, у випадку із Джо Байденом все теж не просто, але принаймні – публічніше. Більше того: для Байдена саміт з Путіним – це один із багатьох заходів європейського турне, а не екстраординарна подія епохального рівня. Свої очікування, в тому числі від рандеву з героєм пісні харківських футбольних фанатів, Байден відкрито виклав на сторінках “The Washington Post”. Сподівання очільника Білого дому можна викласти, процитувавши самого автора: «У середу я вирушаю до Європи у першу закордонну подорож за мого президентства. Ця поїздка складається з зустрічей з багатьма нашими найближчими демократичними партнерами, включаючи «Велику сімку», наших союзників по НАТО та з керівництвом Європейського Союзу і завершується зустріччю з Володимиром Путіним. У цей момент глобальної невизначеності, коли світ все ще бореться з пандемією, що відбулася раз на століття, ця поїздка стосується усвідомлення відновленої прихильності Америки нашим союзникам та партнерам та демонстрації спроможності демократій як відповідати на виклики, так і стримувати загрози цього нового часу… Отже, коли я зустрінуся з Володимиром Путіним у Женеві, це відбудеться після обговорень на високому рівні з друзями, партнерами та союзниками, які бачать світ через ті самі окуляри, що й Сполучені Штати, і з якими ми відновили наші зв’язки та спільну мету. Ми єдині у вирішенні викликів Росії щодо європейської безпеки, починаючи з її агресії в Україні, і не буде сумнівів у рішучості Сполучених Штатів захищати наші демократичні цінності, які ми не можемо відокремити від своїх інтересів… Це визначальне питання нашого часу: чи можуть демократії об’єднатися, щоб досягти реальних результатів для наших людей у світі, що швидко змінюється? Чи доведуть демократичні союзи та інституції, які було сформовано тільки минулого століття, свою спроможність проти сучасних загроз та супротивників? Я вважаю, що відповідь «так». І цього тижня в Європі ми маємо шанс це довести».
Як кажуть: ні додати, ні відняти. Більш ніж впевнений, що подібне почув Президент України В. Зеленський під час телефонної розмови з Президентом США 7 червня. І зможе почути подібне на особистій зустрічі, яка все таки має відбутись цього літа. Головне, щоб ми були готові не тільки слухати, але й почути та діяти. Враховуючи бекграунд українських національних інтересів.