Варіативність подій і реакцій на них надзвичайно велика. Але у сучасних суспільствах одним з найбільш дезінтегруючих факторів є політичний. Адже політичний плюралізм не може існувати без актуалізації відмінностей між людьми. Тому в суспільствах, які не виробили ефективних запобіжників від дезінтеграції, політичний плюралізм несе в собі і ризики.
Загострення політичної боротьби призводить і до зміни характеру відносин в суспільстві, починаючи від міжособистісних, закінчуючи класовими. Тому політичні процеси в Білорусі вкрай важливо розглядати крізь призму їх соціальних наслідків.
Варто розуміти, що антилукашенківські виступи в Білорусі не є характеристикою усього суспільства і протестувальники репрезентують лише його частину. Це вказує на те, що цілковитого консенсусу в Білорусі немає і це природно. Таким чином, "білоруська революція" з одного боку - є фактором демократизації, а з іншого - фактором дезінтеграції, адже сприяє консолідації політичних груп, а отже і наростанню напруги між ними.
І хоча існуючі дослідження не дають повної картини, все ж вони знімають завісу невідомого з внутрішньополітичних процесів в Білорусі та дають змогу побачити контури можливого майбутнього. Наразі, в білоруському суспільстві можемо ідентифікувати кілька точок "розламу".
Геополітична гравітація. Особливістю геополітичного становища Білорусі є її положення між великими центрами сили: з одного боку значний вплив спричиняє Захід, зокрема, Польща, з іншого боку - РФ. Вплив цих значних сил неминуче відбивається і внутрішніх процесах в білоруському суспільстві. Значні медійні ресурси мають обидві сторони. Але вплив Польщі останнім часом збільшується. І виходячи з того факту, що Польща є історичним політичним противником Росії, то і польська медіа присутність, звичайно, є формою цієї історичної боротьби. Крім цього, вплив обох полюсів на Білорусь відображається на виникненні та поглибленні розколу суспільства за зовнішньо політичними орієнтаціями. Так, у 2019 р. трохи більше 40% білорусів виступали за союз із Росією, а частка прихильників вступу до ЄС зросла до 32% [Обвальное падение: число сторонников союза с Россией снизилось на треть. Бєлсат: веб-сайт. URL.: https://belsat.eu/ru/news/obvalnoe-padenie-chislo-storonnikov-soyuza-s-rossiej-snizilos-na-tret/]. Україна своїм прикладом показала, що суперечність між прихильниками європейського та російського векторів може досить сильно впливати на консолідованість суспільства. Відзначимо, що зовнішньополітичні орієнтації населення відображають у першу чергу цінності, які приписуються тим чи іншим країнам або їх союзам. Отже, вони відображають ціннісні відмінності між групами. Це неминуче створює і певний політичний попит. А як ми уже зауважили, політичний ринок у незрілих політичних культурах, спекулюючи на відмінностях може трансформувати ці відмінності у суперечності.
Зростання націоналізму. Мабуть, для багатьох і у самій Білорусі словосполучення “білоруський націоналізм” є не звичним. Втім, ця ідеологія уже є повноправною частиною політичного дискурсу в Білорусі. І попри тривалу внутрішню і зовнішню русифікацію, сильні позиції ідеї братнього зв'язку білорусів і росіян, білоруська національна ідентичність не зникла, а останнім часом набуває більш чітких обрисів. І хоча, як відзначає відомий російський соціолог С. Белановський, розповсюдження крайнього націоналізму оцінити наразі важко, все ж його дослідження показують, що білоруси досить сильно зацікавлені у власній національній державі, хоча і не всі з них сприймають білоруський націоналізм у формі, наприклад, "насадження" білоруської мови [Белановский С., Никольская Н. Великая страна от Бреста до Чукотки? Хотят ли белорусы объединяться с Россией? Forbes: веб-сайт. URL: https://www.forbes.ru/obshchestvo/406615-velikaya-strana-ot-bresta-do-chukotki-hotyat-li-belorusy-obedinyatsya-s-rossiey].
Білоруське національне питання має сьогодні і велику медійну підтримку. І це не тільки польський білоруськомовний телеканал Бєлсат, але й такий світовий гігант як Радіо Свобода, що активно просуває ідею використання білоруської мови. Це традиційний спосіб боротьби проти російського культурного впливу.
Міжособистісна напруга. Гострі політичні кризи, подібні сучасній білоруській завжди актуалізують відому дихотомію “ми”-”вони”. Це стосується носіїв різних політичних поглядів та їх відношення до політичних подій. Така міжособистісна напруга, що виялвється у гострих негативних переживаннях і несприйняті тих, хто має інші політичні погляди, сьогодні зростає між білорусами. На це вказують і дослідження українських соціологів [Дембицкий С. Межличностная политико-психологическая напряженность в Беларуси: часть 1 (методическая). soc-research.info: веб-сайт. URL.:http://soc-research.info/blog/index_files/belarus-1.html]. Така ситуація завжди потенційно є ризиком радикалізації політичних груп.
Таким чином, сьогодні ілюзія монолітності Білорусі розвіюється і на поверхню виходять реальні загрози для білоруського суспільства. В таких обставинах зростає актуальність політичної виваженості і необхідності уникати політичних спекуляцій. Та, з огляду на обрану діючим білоруським режимом стратегію відносно протестувальників, схоже, що конфронтація всередині Білорусі буде наростати. Цим, скоріш за все, будуть користуватися зовнішні гравці.
Але те, що білоруські протести не експлуатують ані "європейську", ані “російську” повістку відрізняє їх від, наприклад, українських майданів. Тому, можливо, ми є свідками народження нової моделі демократії, більш вільної від західних ліберальних патернів чи російської моделі “дозованої” демократії. Сьогоднішня Білорусь - інтегрована у російську зону економічного впливу, але - все менш лукашенківська ментально. Тому радикалізація і західного, і російського напрямів є великою загрозою для суспільного миру в Білорусі. У цьому контексті залишається сподіватись, що ситуація все ж не вийде з під контролю і білоруське суспільство збереже свою внутрішню цілісність та мир.