Російська пропаганда своїми гнилими язиками вже котрий день смакує тезу: «Америка їх кинула». Очевидно, в цій тезі читається і продовження: «Кинула їх – кине і вас». І тут недвозначний натяк на Україну, Грузію, Молдову.
Чи то від вакууму подій в Україні (Меркель ніяк не доїде до нас, Зеленський – ніяк не вирушить до Штатів), чи то від серпневої спеки, в частині українського інформаційного поля почалась хвиля потрібних Московії наративів («кинули їх – кинуть і нас»). Чи то може від недалекості, чи це свідома робота на агресора – цим мають займатись спецслужби України. Наша задача: тверезо та коротко розібратись в кореляції політики США щодо Афганістану та щодо України.
Очевидно, мова йде про абсолютно різні речі. Тому особливо і порівнювати немає що. Фахівці з порівняльної політології схопляться за голову: що за кейси Ви нам підсовуєте? Де Україна, а де – Афганістан? Які параметри порівняння? Які незалежні та залежні змінні в аналізі та порівнянні політик? З таким самим успіхом можна порівнювати політику США щодо України і, скажем, Гаїті! Але це ж бесіда для фахівців, а «простому народу» вже втовкмачують: «Кинули їх – кинуть і вас».
Не буду забирати хліб в численних експертів та «експертів» по Афганістану. Але трохи цікавлячись зовнішньою та, особливо, внутрішньою політикою Сполучених Штатів, смію заявити про наступне: Україні та українцям не слід панікувати. Все в наших руках, і це неодноразово доведено Збройними Силами України, добровольцями, волонтерами, громадянським суспільством. І американці це прекрасно бачать.
Так
само, як бачили, що відбувається в Афганістані. Спочатку Блінкен,
а потім Байден
чітко заявили: США досягли головної мети своєї місії в Афганістані, яка
полягала у нейтралізації загрози з боку Аль-Каїди. Більше того, в американському
суспільстві перебування військ в цій азійській державі, ідеї щодо дотування
мільярдів доларів та тисяч одиниць озброєння вже давно стали непопулярними.
«Пересічний» американець слабо розуміє, навіщо Вашингтону це все потрібно. Також
нагадаю, що саме Дональд Трамп домовився з талібами про вивід американських
військ з Афганістану. Ще місяць назад він діловито пояснював на одній зі своїх
зустрічей з прихильниками, що це саме його заслуга, а не попередників
наступників.
Байден все розклав по полицях (але й тут гнила пропаганда Московії ще потопчеться, це ж не пожежі в Якутії коментувати): «Ми це зробили. Ми серйозно послабили Аль Каїду в Афганістані. Ми ніколи не кидали полювання на Усаму бен Ладена, і ми його знищили. Це було десять років тому. Наша місія в Афганістані ніколи не полягала в побудові нації. Ніколи не передбачалося створення єдиної, централізованої демократії. Нашим єдиним життєво важливим національним інтересом в Афганістані залишається запобігання терактам на батьківщині – в Америці». Також Байден згадав про крах армії, в яку США вгатили 20 років та трильйон доларів, втечу політичних лідерів, небажання Вашингтону нескінченно воювати там, де це не відповідає його національним інтересам.
І тут варто задуматись вже українцям. Та не слухати чорнороту кремлівську пропаганду. Ми не мали і тисячної долі того, що отримав за останні 20 років Афганістан. Ми тільки мріємо отримати отой статус MNNA (основного союзника США поза НАТО). Але ми восьмий рік стримуємо другу (а може вже і третю, китайці ж не сплять) армію світу фактично своїми власними силами. Ні, ми вдячні і США, і Канаді, і Литві (нехай побачать ті, кого не назвав) за підтримку: підтримку як аптечкою, так і «Джавеліном». Мова про інше: в Україні є громадяни, які можуть, вміють та будуть її захищати, і це вже доведений факт. Тому не слід порівнювати нас з Афганістаном.
«Борітеся – поборете», все дуже просто сказав Кобзар, так само його цитував на Майдані Сергій Нігоян. Але наша боротьба проти агресора далеко не завершена. Тому ми маємо продовжувати не тільки боротись і пам’ятати слова Шевченка, але й знати: нам буде легше боротись за підтримки США та союзників. Але вони не будуть боротись замість нас, вони будуть підтримувати нас тільки тоді та тому, якщо це буде відповідати їх національним інтересам. Наша задача – доводити, що боротьба України проти Росії, відновлення територіальної цілісності України та національні інтереси наших союзників співпадають.