• понеділок 26-го вересня 2022
  • Меню

Carthago delenda est. Український спротив та шанс на подолання московського неоімперіалізму

02:33, 1-го квітня 2022 · Джерело: institutedd.org

Carthago delenda est. Український спротив та шанс на подолання московського неоімперіалізму
Українці чинять сильний опір і запекло захищають кожну п’ядь своєї землі. Проте найскладнішою є ситуація у східних та південно-східних районах країни, які давно перебувають у полі зору Владіміра Путіна.

За даними «The Wall Street Journal», саме на цій меті зараз мають зосередитися російські військові. Американці додають, надання можливості захопити східну частину України не обов’язково означає кінець війни. Путін, розохочений здобиччю, може зміцнити свої сили й знову вдарити, борючись за розширення зони впливу.

І це потрібно добре розуміти. Адже збільшення експансії та повернення ситуації до стану тридцятирічної давнини є заповітною мрією кремлівського тирана.

«Ф впливу не лише в регіоні, а й у світі. Однак правонаступниця СРСР, Російська Федерація, не позбулася звички «збирання земель», що найбільш промовисто проявилося в нападі на суверенну Українську державу.

На початку було здійснено окупацію Кримського півострову. Потім розпочату війну на Донбасі. А вже протягом останніх місяців кремлівський політикум й пропагандистські ЗМІ те й робили, що почали з особливою завзятістю говорити про Україну, явно щось плануючи. Це не дивно. Тридцятий ювілей «найбільшої геополітичної катастрофи» змусив кремлівського диктатора гостріше, аніж зазвичай, рефлексувати на ситуацію в Україні і світі.

Спершу з’явилася стаття Путіна «Про історичну єдність росіян та українців». Паралельно цьому розпочалася міграційна криза на кордоні між Білоруссю і Євросоюзом. Потім слідували попередження розвідки США про запланований масований військовий наступ РФ на Україну. Опісля — масштабні російсько-білоруські навчання «Союзна рішучість-2022» й інтервенція військ ОДКБ до Казахстану. А в якості фінального акорду — визнання Москвою «незалежності і суверенітету» квазіреспублік на Донбасі.

Після усіх цих подій 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. З того часу героїчний опір українців триває вже більше місяця…

Варто нагадати, що це далеко не перша війна із московитами. Цей туранський, за визначенням Францішека Духінського, народ століттями намагався покорити волелюбну українську націю.

Чого лише варта, до прикладу, радянсько-українська війна, з її героїчним боєм під Крутами. Як виявилося, не останнім на цих теренах. Через 104 роки після бою 1918 року з’явилися нові «крутяни» — герої сучасної російсько-української війни, яка, цілком вірогідно, може бути завершальною.

І це дійсно так. Адже війна, що нині триває, має усі шанси стати кульмінацією усіх спроб Московії з унезалежнення України й повного знищення української нації як такої. Адже Путін, у своїй україноненависницькій парадигмі, вирішив піти ва-банк. Тому дуже важливо українцям вистояти і перемогти.

Можна з впевненістю сказати, що війна, яка триває, — не лише війна між Україною та Росією, а й, без перебільшення, війна між людиноцентричним цивілізованим світом і занепадливою туранською деспотією. Адже, судячи по тому, як саме кремлівські окупанти поводяться в Україні, є наочним доказом того, наскільки ментально українці, як частина прогресивної європейської спільноти, та зациклені на неоімперськості і радянщині росіяни є ментально далекими одні від одного.

Обстріли й бомбардування житлових кварталів, знищення цивільної інфраструктури, масові вбивства мирного населення, створення загрози підриву атомних електростанцій та інших небезпечних об’єктів — далеко не повний перелік злочинів, які здійснює РФ. Більше того, простежуються наміри російської окупаційної адміністрації перейти в окремих регіонах України до «Великого терору»: вже зараз спостерігаються численні випадки розстрілу мирних громадян, обстріли продовольчих складів, інспірування голодомору, насильницька депортація цивільного населення тощо.

Фактично росіяни своїми діями всіляко доводять те, що ніякого відношення до цивілізації не мають. Натомість Україна всіляко демонструє, що є державою, яка ратує за демократію, мир та безпеку. І, що головне, не лише в межах своєї території, а й на регіональному та глобальному рівнях.

Саме тому Європа і увесь вільний світ розуміють несправедливий характер військової агресії проти України, надсилаючи позитивні сигнали Києву. Мова не лише про санкції, хоча і вони виявилися доволі потужним інструментом, а й про ухвалення Генасамблеєю ООН, ПАРЄ, Європарламентом та іншими інституціями документів із засудженнями варварських дій РФ.

Отже, остання надовго опинилася в одній когорті з Північною Кореєю, Іраном, Венесуелою… Така ситуація вкрай не до вподоби агресору. Як повідомляє «The Washington Post», Путін розлючений, ізольований та підігрівається параноєю. Така реакція є нічим іншим, як агонією.

Прагнучи до швидкої перемоги й зустрівши жорсткий український спротив, Росія, за інформацією «The Associated Press», все більше приділяє уваги придушенню українських збройних сил на сході, сподіваючись змусити Київ здати частину території країни, щоб, можливо, покласти край війні. Так, Міністерство оборони США відзначає «набагато активнішу наземну активність» та агресію російських сил на Донбасі.

Саме тому, за даними британської розвідки, до воєнних дій буде залучено понад тисячу найманців російського воєнізованого угруповання «Вагнер», включно із вищим керівництвом організації. Не виключене також перекидування сил з Африки та Сирії.

Втім, хай би що не задумував окупант, українці, з допомогою західних союзників, надалі вестимуть запеклу боротьбу — до повного вигнання кремлівців зі своєї території. А, можливо, запуску руйнівних процесів в самій Росії.

Carthago delenda est — «Карфаген має бути зруйнований» — як казали давні римляни. Схоже, що Україна виявилася тією державою, на яку доля поклала історичну місію зі здолання московського неоімперіалізму. І такий шанс не можна упустити.

Автор
Станіслав ЖЕЛІХОВСЬКИЙ
кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.