На жаль, свого часу адміністрація Трампа прибрала його з посади (можна сказати, що фактично була ліквідована посада як така, адже на зміну ніхто не прийшов). Ми не будемо зараз вдаватись в подробиці та причини цього, факт залишається фактом. Так само як і те, що Курт Волкерпродовжує час від часу коментувати події в нашій державі, а також висловлювати свою візіюмайбутнього українсько-американських відносин.
Думка пана Волкера не тільки, будемо відвертими, тішить своєю прихільністю Україні. Ще під час перебування на посаді спеціального представника Державного департаменту США з питань України у 2017-2019 роках, слова Волкерарозбирались на цитати кремлівською пропагандою. У Волкері скабєєви-симоньяни бачили «руку Госдєпа», «прямоє управлєніє» та інші пристрасті, без яких вищевказані пропагандисти жити не можуть (ну а їх бюджети – не отримають підтримки з казни Російської Федерації).
Приємно, що Волкер залишився відданим прихильному ставленню до України і після відставки та часто публічно висловлює свої думки на підтримку тих чи інших конкретних кроків Вашингтона щодо перспектив українсько-американських відносин (вдвічі приємно, що ці думки продовжують і далі викликати завивання з боку кремлівських боліт).
В кінці лютого в своєму дописі «Вжити заходів щодо України» («Taking Action on Ukraine») для «Центру аналізу європейської політики» (м. Вашингтон, США) Курт Волкер недвозначно зазначив, що Україна залишається стратегічно важливою для Заходу, а Сполученим Штатам варто «освіжити» своє залучення до українських справ. Шість пунктів Волкера щодо українсько-американських відносин полягають в наступному:
- дзвінок (і це не назва фільму жахів, це заклик до якнайшвидшої телефонної розмови Байдена із Зеленським. До сих пір її не відбулось, що, відверто кажучи, не є приємним знаком для України);
- обурення (мова йде про висловлення обурення Білим домом стосовно артикуляції кремлівськими пропагандистами анексії окремих районів Донецької та Луганської областей);
- дотримання (Декларації Помпео 2018 року, а саме невизнання анексії Криму Росією за аналогією до Декларації Веллеса щодо невизнання анексії СРСР держав Балтії у 1940 році. США залишались вірними Декларації аж до розвалу СРСР у 1991 році, незважаючи на комунікацію та співпрацю з Москвою з багатьох питань, як от ядерне роззброєння);
- стратегічний діалог (очільники Держдепу та Міністерства оборони як мінімум двічі на рік мають зустрічатись з очільниками МЗС та Міноборони України);
- наполегливість (у підштовхуванні України до реформ, зокрема антикорупційної реформи та продовження трансформації правоохоронної системи. Це наше «домашнє завдання», Штати не можуть його виконати за нас, проте підштовхувати, наполягати, закликати вони просто зобов’язані);
- деолігархізація (буквально мова йде про вдосконалення антимонопольного законодавства України, проте фактично мова йде про боротьбу з олігархами в нашій державі).
Це все правильні речі, сказані великим другом України. Можливо, якби Волкер був Президентом США, він би вже давно подзвонив Зеленському. Але розмова-розмовою, проте останні два пункти з порад Волкера – це виключно наші внутрішні справи. Тут США можуть хіба посприяти,проконтролювати, за нас їх виконати нереально.
Студенти знають, що списування не вирішуєпроблему відсутності знань. Так само українцям потрібно чітко зрозуміти: списати «домашку» не вийде, її потрібно виконати.