Президентство Дональда Трампа теж запам’ятається надовго та не тільки американцям. Вже безліч разів було констатовано, що Трампу дісталась сумнівна честь двічі отримати «чорну мітку» від Конгресу. І нехай першого разу він не отримав засудження з боку Сенату (нагадаємо, що Палата представників оголошує імпічмент, а сенатори виступають в ролі суддів, доводячи справу до логічного кінця: проголошення першої особи держави винною у інкримінованих діяннях чи ні). І нехай другого разу, 13 лютого 2021 р., сенаторам знов не вистачило голосів за визнання Трампа винним, проте місце в історії Трамп вже отримав, і трагізм цього місця навряд чи імпонує пану Дональду.
Трагізм в тому, що Трамп має своїх прихильників і їх багато. Фактично Сполучені Штати поділені навпіл. Джо Байден оголосив об’єднання, зшивання країни своєю стратегічною метою, на цю роль його прирікають багато мислячих людей (інша справа, чи Байден справиться з цією роллю). Варто дуже чітко розуміти, що бути прихильником того чи іншого політика – це не трагедія. Більше того, більшість прихильників Трампа можна і потрібно розуміти. Трагедія не вміти вчасно розпізнати, куди тебе веде цей політик, трагедія – сліпо довіряти йому. Адже трагедія трампізму полягає в напрочуд вдалому маніпулюванні колишнім президентом США одними з найпотаємніших відчуттів людини: страхом та відразою.
Людині природньо боятись, переживати за свою власну безпеку, здоров’я близьких, робоче місце та інші цілком зрозумілі речі. Так само варто бути відвертими: багатьом притаманна настороженість або навіть відраза і ворожість до чужого, незвиклого, іншого. Такими поняттями дуже вдало маніпулював Трамп, взяти б до прикладу хоча б його «хрестовий похід» проти незадокументованих (нелегальних) іммігрантів. Вилучення їх дітей та поміщення окремо від батьків під час процедури депортації, побудова неефективної та шалено дорогої стіни на кордоні з Мексикою: ці та інші трагічні речі прикривались та обігрувались цілком зрозумілою та прийнятною більшості риторикою. Адже жодна нормальна людина не хоче бачити злочинців на вулицях свого міста, втрачати свою роботу через особу, якої і бути в цій країні не має, заробляти менше, тому що податки йдуть на утримання центрів для нелегалів.
Трагедія в тому, що ці цілком зрозумілі речі подавались Трампом під соусом простих рішень, які він має. Ідуть мігранти через пустелю на півдні? Так побудуємо стіну! Якась нова болячка з’явилась, коронавірус? Так це ж не страшніше за грип! На всяк випадок, грип можна ще й «китайським» назвати, так точно всім стане зрозуміло, хто винен в смертях сотень тисяч американців.
Трагічність трампістів полягає в тому, що багатьом з них важко переосмислити та переоцінити бачення світу навколо себе. Це, до речі, і показало голосування в Сенаті щодо другого імпічменту, адже тільки семеро з республіканців-сенаторів змогли переосмислити свою відданість експрезиденту США. Багато прихильників Дональда Трампа, поважні члени суспільства, чесні та порядні люди, громадяни, які дійсно є патріотами Америки повинні виконати надважку задачу: визнати, що в дечому вони були не праві. І це «дещо» - це в першу чергу безапеляційна віра своєму лідеру та вождю. Ми не можемо знати, скільки людей подумали добре і відмовились штурмувати Капітолій 6 січня 2021 р. після промови Трампа. Але ті, які не подумали, мають тепер час на роздуми, перечитуючи в своїх камерах звинувачення у федеральних злочинах та запитуючи себе: «А що пішло не так?».
А Трамп міг їх зупинити. Один твіт – і штурм би припинився. Вже зараз стають відомими деталі подій 6 січня, на слуханнях з другого імпічменту показували невідомі раніше відео з розшифровкою: хто де був і в який період часу. Стало відомо, наскільки віцепрезиденту Майку Пенсу пощастило не опинитись перед натовпом, який хотів його лінчувати. Вже зараз відомо, що однопартійці благали Трампа написати твіт-заклик про відступ. Але Трамп мовчки дивився, що відбувається, а засудження подій відбулось із затримкою у декілька годин, коли вже все завершилось.
Трагедія другого імпічменту і в смертях, які спричинив штурм: поранені охоронці та атакуючі, самогубства після 6 січня... Проте великою трагедією Америки також буде, якщо як прихильники Трампа, так і прихильники Байдена дійсно не почнуть зшивати країну докупи. Якщо в них не вистачить сили духу знайти спільні цінності, переосмислити власне бачення майбутнього США. Адже демократам теж є в чому дорікнути і якщо Америку почне занадто сильно хилити «вліво» у внутрішній політиці за Байдена, то це точно надважко буде пояснити республіканцям, які не підтримали Трампа.
Українцям варто винести урок з історією про другий імпічмент Трампа. Те, що в американські вибори не слід втручатись, ми вже мали б запам’ятати після першого імпічменту. Проте багатьом громадянам, які далекі від політики, Трамп подобався через свій образ: простакуватий, прямий та дещо комічний. Проте перебування на посаді президента «простого, свого, такого прикольного хлопця» ще не означає, що країні буде смішно. Може бути навпаки – трагічно.
На жаль, Паоло Вілладжо помер у 2017 р. Був би він живий, ми цілком могли б побачити чергову блискучу комедію, наприклад про перемогу Фантоцці на виборах. Проте цілком можливо, що це була б трагікомедія.