Зокрема для просування власних імперських поглядів на те, що відбувається у світі, Кремлем було використано і сьогоднішню пандемію коронавірусу.
Аналіз офіційних російських документів допомагає виявити оригінальні меседжі, які формували у росіян з приводу епідемії, як вони в подальшому трансформувалися у різних ЗМІ, які їх опрацьовували, переробляли і подавали у потрібній формі просуваючи російський наратив, часто самі того не розуміючи. Як бачимо на прикладах, в Росії дуже люблять проводити історичні паралелі в такому контексті. Наприклад, простежуємо це на апеляції до культу ІІ світової війни. Так, місія російських військових лікарів у Італії та Сербії, зважаючи на її об'єм, була швидше символічною. Водночас все це активно супроводжувалося медійно, було відображено у прес-релізах на сайті Міноборони РФ. У випадку Італії це подавалося наступним чином: “російські військові, як і 75 років тому, рятують Європу від напасті” - подібний меседж зустрічався неодноразово. Важко не погодитися з думкою російського філософа, що ІІ світова війна перетворилася в Росії у релігію, зі своїми святами, пантеоном святих, власними принципами і дефініціями. Тому й було використано сьогодні відповідну історичну паралель для окреслення місій в Італії та Сербії.
Потрібно наголосити, що акцентувалося не на радянських солдатах, які в той період звільняли Європу, а саме на російських. Слово “російський” сьогодні домінує в російському історичному наративі, фактично поставлено знак рівності між російським і радянським. Це допомагає росіянам трактувати свої імперські амбіції: коли радянське рівно означає російське, то, до прикладу, завод КБ Антонов у Києві з його значними досягненнями, автоматично мається на увазі як “російський”. Мовляв, це саме росіяни “принесли” такі досягнення українцям, білорусам, казахам та іншим. Таким легким прийомом Росією екстраполюється велика кількість наративів на пласт спільної радянської історії, що обтяжує існування вже незалежним державам, адже дозволяє вільне трактування історії і висування претензій, зокрема територіальних. Складність вирішення такої ситуації обумовлює і певні пастки для цих держав, адже постає питання, на скільки вони відповідальні за радянську спадщину, зокрема негативну, як-от репресії? У випадку росіян, то вони доволі спокійно до такого аспекту відносяться, мовляв Сталін здійснював репресії, але збудував величну державу. Натомість для нас у виробленні ставлення до того періоду виникає більше складнощів, ніж для сьогоднішньої російської історичної політики.
Якщо повертатися до теми коронавірусу, то Росія любить акцентувати на невдачах і провалах Заходу. Мовляв, окремі інституції ЄС пізно відреагували, не врахували інтересів усіх держав-членів, мають складні процедури прийняття рішень. З окремими аспектами можна навіть погодитись, адже справді в кризові моменти демократичні інститути не завжди здатні швидко відреагувати. Тому Росія і Китай використали проблему коронавірусу, щоб показати, що авторитарні режими краще реагують. Найперше переваги авторитарної моделі підкреслюються для країн Східної Європи, щоб показати, начебто, ефективність Росії. Російська пропаганда намагалася просунути в Білорусі і Україні наративи про неефективність їх влади, щоб сформувати у суспільствах невпевненість у завтрашньому дні. Тому тема коронавірусу активно використовується для маніпуляцій з ціллю дестабілізації ситуації. Крім того, у Східній Європі просувався наратив, мовляв, в умовах пандемії та стала непотрібною Заходу, котрий закрив повністю кордони і не потребує більше трудових мігрантів. Натомість “росіяни своїх не кидають”, що є другою частиною російського наративу, його підкріпленням.
Росія на таких прикладах демонструє, що у своїх наративах часто звертається до історичних аналогій, добре розуміє регіон Східної Європи, можливо, краще ніж Захід, як і свої цілі в ньому. Тому продовжуватиме просувати власні інтереси і не відмовиться від амбіцій. Західній цивілізації та протиставляє власну російську цивілізацію (або так званий “російський світ”), яку вбачає в межах поширення православ'я. Тому незалежні держави Східної Європи повинні усвідомлювати цю небезпеку і самостійно спільно їй протидіяти.
Міцкевіч Зміцер, аналітик проекту Belarus Security Blog, головний редактор альманаху Varta, журналіст телеканалу Белсат (Республіка Білорусь)