Минув місяць по тому, як Майя Санду прийняла присягу і офіційно стала президентом Республіки Молдова. У перші ж дні своєї каденції вона відзначилася певними успіхами на міжнародному полі. Зустрічі з президентами Румунії та України розблокували відносини Молдови з найближчими сусідами, що були заморожені її попередником Ігорем Додоном.
Проте всередині країни з приходом нового президента поглибилася, створена її попередником, політична криза. Санду є президентом парламентської республіки, де в парламенті більшість складають її політичні опоненти, які готові блокувати всі її ініціативи. Більше того, за тиждень до інавгурації нового президента, парламент з порушенням процедури проголосував за 14 популістських законопроектів, що стосуються найрізноманітніших сфер - від економіки та до фармакології. Також він прийняв бюджет на 2021 рік з 13-мільйонним дефіцитом! І це в умовах вже існуючої економічної кризи, яка була спровокована пандемією COVID-19. Ситуацію погіршує ще і відсутність повноцінно діючого уряду. Прем’єр-міністр Іон Кіку за день до інавгурації Санду пішов у відставку разом з трьома ключовими міністрами, залишивши країну напризволяще в пік пандемії та економічної кризи. Тож таким чином він спричинив ще й політичну кризу. Обов’язки голови уряду виконує голова МЗСЄІ, Ауреліу Чокой, повноваження якого є обмеженими.
Подолати кризу без закордонної підтримки, особливо з боку ЄС, неможливо. Однак, тут усе знову повертається до існуючого бюджету країни. Він має не лише багатомільйонний дефіцит, а й не прозорий та сприятливий до корупційних схем. Тож наразі ЄС заморозив фінансову підтримку Молдови. Про це заявила Майя Санду 20 січня під час прес – конференції, присвяченої результатам її візиту в Брюссель та зустрічі з керівництвом Європейського Союзу 18-19 січня. Єдине, на що погодився Союз - це надати Молдові грант на 15 млн євро та виділити 21,4 млн євро на реформу поліції.
Як Санду зможе подолати кризову ситуацію? У її оточенні вихід бачать в дострокових парламентських виборах, де у новоствореному парламенті, як висловилася сама Санду, «відповідальні депутати зможуть скорегувати прийняті соціалістами і депутатами партії "Шор" закони». Утім, про це легше сказати, ніж виконати. Конституція Республіки Молдова дає дві підстави для розпуску парламенту. Перша - депутати після консультацій з фракціями декілька разів не підтримують висунутий президентом уряд. Друга - у випадку бездіяльності парламенту упродовж трьох місяців. Останній варіант в умовах існуючої кризи вельми не бажаний. Отже залишається тільки перша можливість. Але й тут є нюанси. У випадку висування кандидатури на посаду прем’єра із правого флангу, парламентська більшість може підтримати цю кандидатуру, тож на новий уряд ляже відповідальність за виконання прийнятого з дефіцитом бюджету. Якщо ж Санду висуне запропоновану їй лівими силами кандидатуру, і парламент підтримає цей уряд, криза тільки заглибиться - ми побачимо протистояння між урядом та президентом. І хоча всі фракції, крім об’єднання «Pentru Moldova» (депутати від партії «Шор» разом з кількома позафракційними) оголосили, що вони виступають за дострокові вибори, немає гарантій, що фракція соціалістів дотримається свого слова.
Представники пропрезидентської партії «Прогрес та Солідарність» (PAS) спробували обійти цей момент, запропонувавши парламенту саморозпуститися. Але ця ідея від початку не мала шансів на життя: в молдовському законодавстві не йдеться про таку можливість. Представники партії опиралися на іноземний досвід, тож цілком зрозуміло, що Конституційний Суд відхилив цей варіант. Після цього депутати від ПАС запропонували усім своїм колегам підписати декларацію, де зобов’язуються не голосувати за уряд. Соціалісти цю пропозицію відкинули, а в партії «Шор» назвали це спробою узурпації влади президентом. У свою чергу соціалісти вже висунула президенту Санду ультиматум: до 1 лютого (коли парламент повертається з канікул) висунути кандидатуру на посаду голови уряду, інакше вони погрожують санкціями проти президента. А це буквально означає вивід людей на вулицю. Соціалісти не конкретизували, які саме санкції вони мають на увазі, але в Молдові існує процедура імпічменту. Для того, щоб її ініціювати, потрібні голоси третини депутатів і дві третини, щоб її підтримати.
Насправді для Санду вигідніше розпустити парламент якомога швидше - чим довше вона затягує з цим, тим більше буде падати рівень її підтримки та ініціативності у її потенційного електорату. Соціалістам, навпаки, вигідніше затягування кризи. У цьому випадку вони можуть мобілізувати свій електорат і послабити імідж президента потужними інформаційними атаками, які вже тривають кілька тижнів. Особливого розмаху вони набули після 21 січня, коли Конституційний Суд постановив скасувати прийнятий 16 грудня 2020 року закон про дію мов на території РМ. Цей закон «дарував» російській мові статус мови міжетнічного спілкування. Де факто, він зробив її другою державною. Закон не був прописаний і не мав підтримки профільних комісій, агенцій та громадського суспільства. Було зрозуміло, що КС його визнає неконституційним і єдиною метою, яку переслідували його автори, було розпалювання міжетнічного конфлікту.
Однак досить наївно думати, що ситуація для подолання кризи покращиться у разі парламентських виборів. Як показують соцопитування, до наступного парламенту гарантовано пройдуть чотири політичні сили – ПАС, ПСРМ, «Шор» та «Наша партія». Єдиним, хто гіпотетично може бути союзником ПАС - це Ренато Усатий, лідер «Нашої партії». Але він є дуже ненадійним партнером. У інших партій проєвропейського напрямку невеликі шанси пройти до парламенту. Вони застрягли в суперечках між собою. Традиційно правий фланг в Молдові розколотий. Але лівий фланг, котрий майже повністю проросійський, теж роздрібнений. Додон наразі намагається його об’єднати. Днями він запропонував всім лівим партіям об’єднатися в спільний фронт під соціалістичною зіркою.
Як би ситуація не складалася найближчим часом, Санду залишається тільки боротися і намагатися вирватися з ізоляції, вчитися інформаційній боротьбі і політичному маневруванню. Якщо вона цього не зробить, то програє. А з нею програє і Молдова, яку знову буде відкинуто у болото стагнації, в якому вона знаходилася останніми роками.