Красномовним прикладом цього, зокрема, була підтримка поправок до Конституції РФ та “обнулення” В. Путіна. Так, рівень підтримки поправок по Росії склав 62,28%, тоді як в окупованому Криму (за тими ж даними російської ЦВК) поправки підтримало 90,7% кримчан. В цілому путінізм в Криму демонстрував найбільшу легітимність, що знаходило вираження в електоральній підтримці окупаційної влади півострова і загалом влади в Росії.
Хоча український Крим все більше інтегрується у російську політичну систему і уже не вперше бере участь у російських виборах, все ж останні вибори до держдуми продемонстрували, що і в Криму політична ситуація не є безнадійно законсервованою. Перш, ніж розглядати результати виборів необхідно зважувати на те, що вони можуть не відображати реальної ситуації. І, зважаючи на те, скільки сьогодні ведеться дискусій щодо масштабних фальсифікацій, принаймні, в якості припущення можемо говорити про те, що рівень підтримки російської влади в Криму може бути завищеним.
Отже, останні думські вибори продемонстрували зниження підтримки путінської партії Єдина Росія загалом по країні. Її підтримка за останній політичний цикл знизилась на 4,3%. На перший погляд, така динаміка для ЄР не є катастрофічною. В цілому, режим зберіг свої позиції. Але для нас важливою є зміна політичних орієнтацій в Криму, де результати путінської партії є суттєво гіршими.
Так, по Криму пiдтримка ЄР продемонструвала стрімке падіння: з 72,8% до 63,3%. Тобто, майже 10% проти менше 5% по Росії. Виключенням став Севастополь та ПБК, де ЄР трішки додала. Але таке випадіння із загального тренду свідчить про нерівність між територіями Криму. І у самій Росії визнають, що в Криму формуються зони нерівномірного розвитку, що відображається і на підтримці путінської партії.
Зменшення підтримки влади в Росії загальний симптом погіршення внутрішнього становища Росії. Зростання позитивного ставлення до радянського минулого і Сталіна в російському суспільстві свідчить про досить негативні оцінки населенням російської дійсності. Вкотре варто наголошувати, що зростання популярності Сталіна - не свідчення якоїсь генетичної тоталітарності росіян, а вираження їх незадоволення існуючим станом речей, коли ідеалізоване минуле стає мірилом для сьогодення. Частково цим пояснюється зростання підтримки КПРФ на цих виборах. КПРФ значно наростила свою підтримку, в тому числі за рахунок електорату єдиноросів. Це стосується не тільки Росії загалом, але й окупованого Криму, де комуністи майже вдвічі покращили свій результат у порівнянні із 2016-м роком: з 5.62% до 9.15%. Результати останніх виборів відображають суттєву еволюцію Криму в межах російської політичної системи. Якщо в перші роки окупації Крим відрізнявся своїми пропутінськими настроями, що були суттєво вищими, ніж в цілому по Росії, то сьогодні Крим відрізняється від усієї Росії тим, що на півосторові надзвичайно сильно змінились позиції ЄР в не кращу для неї сторону.
Загалом, путінізм вкотре каналізував зростаюче незадоволення та протест через системну опозицію. Тим не менш факт залишається фактом - соціальна база ключової для путінізму партії скорочується. В тому числі в Криму. Російський виборець хоча і залишається підконтрольним і його перетікання відбувається в межах самого режиму, все ж варто констатувати, що створюються умови для запиту на реальну політичну альтернативу.
Варто віддати належне російським соціологам, які ще перед виборами опосередковано ідентифікували актуальні тенденції в політичній свідомості росіян. Наприклад те, що нинішня політична система Росії все менше задовольняє населення. Схвально до неї ставилися у серпні цього року всього 18% росіян. При цьому радянську політичну систему, що підтримувала половина 49%. Для Росії це не дивно. Одночасно із орієнтацією на радянське минуле серпневі опитування зафіксували і зростання схвалення демократії західного типу, а саме 18%, що на 7% більше, ніж у 2015. Крім цього, західна демократія стає привабливішою для наймолодшої групи респондентів, які і формуватимуть політичний процес в майбутньому.
Отже, зниження підтримки ЄР в Криму - це важлива обставина, зважаючи на те, що Крим, і особливо Севастополь, посідають важливе місце в символічній системі російської пропаганди. Крим еволюціонує, включаючись у загальноросійські політичні тренди. Для України, попри те, що ця еволюція відбувається в рамках російської політики, важливим є те, що Крим демонструє ознаки звільнення від постанексової ейфорії. Для України надзвичайно важливо знайти реальні можливості підтримувати цей критичний поворот в політичній свідомості кримчан.