Остаточний вибір сьогодні виконуючим обов’язки президента Білорусі був зроблений, коли той віддав Росії затриманих «вагнерівців» і переорієнтував свою офіційну риторику на відкриту критику і конфронтацію з Заходом. Жорстокі розгони масових політичних протестів по білоруських містах остаточно поховали легітимність Лукашенка всередині країни. Однак опертя на російський силовий і пропагандистський апарат створила ілюзію для «останнього диктатора Європи», що владу вдасться втримати.
Саме в такій атмосфері 23 вересня відбувся політичний театр під назвою «інавгурація президента Лукашенка». Страх колишнього білоруського лідера перед власним населенням змусив його проводити процедуру таємно, без участі високопоставлених іноземних політиків і дипломатів. Тому все це нагадувало фікцію і вкотре засвідчило, що з реальним контролем влади у того є серйозні проблеми. Так звана «інавгурація» відбулась всупереч волі білоруського народу, - прокоментував подію верховний представник ЄС із зовнішніх справ Жозеф Борель. Її вже офіційно не визнали Словаччина, Литва, Німеччина, Латвія, Чехія, Польща, Данія та Естонія. А Канада і Великобританія навіть увели санкції проти білоруського диктатора, його сина Віктора і низки білоруських чиновників.
Очільник українського МЗС Дмитро Кулеба у своєму Твітері також підкреслив, що таємна інавгурація не означає легітимності Лукашенка. Єдиною країною, яка надіслала свої привітання, став Туркменістан. У свою чергу, президент Франції Емануель Макрон зустрівся з лідеркою білоруської опозиції Світланою Тихановською, яка все активніше здійснює закордонні поїздки (наразі перебуває у Литві) і бере участь у зустрічах на європейських майданчиках. Таким чином, у Білорусі поступово окреслюється ситуація, схожа до венесуельської, де Захід визнає лідера опозиції Хуана Гуайдо, а Кремль і її союзники підтримують венесуельського диктатора Мадуро.
«Інавгурація» Лукашенка стала своєрідним символічним актом здачі Росії складових суверенітету Білорусі. Москва не покидає ідеї поглинути свого західного сусіда в рамках проєкту Союзної держави. Невизнання «переобрання» колишнього лідера Білорусі західними державами означає невизначеність щодо легітимної влади і втрату, таким чином, міжнародної суб’єктності. Зважаючи, що Кремль намагається надавати цілісну підтримку поки існуючому білоруському режиму, подібними своїми діями він блокує західний вектор розвитку для держави та народу. «Інавгурація» суттєво понизила статус офіційного Мінська як договороздатного суб'єкта.
Можливо, «останній диктатор Європи» перебуває уже на завершальній стадії свого тривалого політичного циклу правління. Однак це не є привід розслаблятися для білоруського народу і його міжнародних партнерів, які бажають країні демократичного розвитку і повноцінного долучення до європейської родини. Адже навіть у випадку усунення Лукашенка від влади і оголошення демократичних виборів залишається загроза активної участі Кремля у політичному процесі в Білорусі та намаганні отримати свого президента, який буде навіть лояльніший до російських забаганок, ніж його/її попередник. Слід це враховувати і Україні, зважаючи на небезпеку отримати додаткову зону нестабільності і потенційної агресії на своїх границях.
Автор: Павло Лодин
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.