Після того як президент Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що Туреччина готова співпрацювати з Україною в рамках Кримської платформи по деокупації півострова, у російських джерелах з’явилася маніпулятивна інформація щодо посягання з боку Туреччини на окупований Крим.
Зокрема, про створення Україною міжнародного майданчика, спрямованого на протидію грубим порушенням прав людини і системної дезінформації з боку Росії, стало відомо в липні. Ключовим завданням Кримської платформи стане «підтримка наслідків окупації Криму в фокусі постійної міжнародної уваги», - повідомили в Міністерстві закордонних справ України. Там підкреслили, що працювати майданчик буде на декількох рівнях - глав держав, міністрів закордонних справ, парламентів і на рівні експертів.
Інститут демократизації та розвитку зібрав коментарі та думки з цих питань зарубіжних та вітчизняних експертів з міжнародних відносин.
Зміцер Міцкевіч з Білорусі так прокоментував дане питання: - " Російська пропаганда використовує абсолютно будь-який привід для тиску на неугодних їй акторів. В даному випадку ми бачимо характерні для неї спроби підірвати міждержавне співробітництво сусідніх держав. В принципі, подібні фейки вкидаються в інформаційний простір регулярно і просто у величезних кількостях. Головною і найбільш зручною для російських фейкометів метою є Україна, в якій проживає достатня кількість національних меншин. У такій ситуації пропагандистам зручно придумувати будь-які територіальні та міжнаціональні суперечки абсолютно на рівному місці. Для цього РФ використовує мережу підгодованих «експертів», які виступають в російських ЗМІ і заявляють про наявність вищезазначених суперечок, а іноді і самі організовують провокаційні заходи з метою отримання підтвердження своїм словам. Все це вони роблять, звичайно ж, не за спасибі. Що стосується ситуації саме з Туреччиною, то тут російським пропагандистам доводиться не дуже легко. Причина в тому, що разом зі спробами створення негативного образу Туреччини і звинувачення її в чому-небудь, їм доводиться постійно озиратися на необхідність співпраці РФ з цією державою в ряді сфер і тому неможливість розгортання повномасштабної кампанії по її оббріхуванню. Відповідно, ведуться спроби створити негативний імідж Туреччини в країнах, з якими вона активно розвиває співпрацю. І в даному випадку зійшлися всі зірки - і Україна, і Туреччина. Тому можна сміливо заявляти, що російська пропаганда продовжить штампувати подібні фейки і надалі".
Станіслав Желіховський надав свою точку щодо вищезазначеного: -" Насправді подібні наративи з боку російської пропагандистської машини є не стільки атакою на Україну чи реакцією так зване «кримське питання», скільки супротив Турецький Республіці. І це цілком зрозуміло, адже обидві держави прагнуть посилити свій вплив в регіоні Чорного моря та Близького Сходу, що має відображення й на ідеологічній площині (зіткнення умовних турецького «неоосманізму» та російського «неоімперіалізму»), де пропаганда відіграє одну з ключових ролей. Саме тому час від часу відбуваються спалахи загострення на сирійському, лівійському чи кавказькому театрі воєнних дій. І український «гібридний» театр також можна віднести до поля перетину інтересів двох держав, що прагнуть відродити колишню могутність. Російські фейки про буцімто бажання турецької влади «повернути» Крим до складу Туреччини може бути проявом страху РФ перед гіпотетичною поразкою саме на чорноморському напрямку, яка й без того втрачає свій вплив на оточуючий її політико-економічний простір".
Дорін Попеску румунський дипломат зазначив: - " Російська Федерація зацікавлена в культивуванні і збереженні двозначності з приводу Криму і в тому, щоб представити себе жертвою складних міжнародних конфліктів за участю всього світу, в першу чергу за участю країн Чорноморського регіону. Це сталінська тактика, заснована на двозначності інтерпретації і суперечливих наративах. Московська преса регулярно підтримує цю політичну гру, будуючи теорії змови з нічого, як і недавня теорія передбачуваних територіальних амбіцій Туреччини щодо Криму. У той же час теорія, висунута російською пресою про ці передбачувані амбіції Туреччини, може також бути непрямоювідповіддю на недавні звинувачення Туреччини в зраді Росії в Сирії, звинувачення, висунуті сьогодні президентом Туреччини Реджепом Ердоганом. Цілком очевидно, що в міру того, як Україна формулює свій проект «Кримська платформа» і досягає заключних етапів підготовки до Міжнародного саміту з Криму, російські інформаційні ігри і кампанії по дезінформації з цього питання будуть удосконалені і різноманітні".
Власну думку також висловив Павло Лодин: - "Кремль намагається нав’язати всім логіку існування клубу великих держав, до якого зараховує і себе, які і мають вирішувати долю світу. У такій парадигмі сильні гравці мають свої сфери впливу і домінують над слабшими державами. Тому й згода долучитися Туреччині до Кримської платформи, запропонованої Україною, подається виключно як турецькі геополітичні амбіції у протистоянні з Росією в регіоні. Хоча йдеться насправді про додатковий політичний механізм на міжнародній арені, ціллю якого є деокупація Криму, окупованого російськими військами в 2014 році".