Переживання страху як внутрішнього напруження від очікування негативної події тісно пов’язане із станом суспільства. Це внутрішнє відображення навколишньої соціальної дійсності. Але страх має значення і як елемент управлінських технологій (особливо маніпулятивних), які реалізуються через залякування. Зокрема, управлінська функція страху реалізується за умови, що він не відповідає реальній загрозі або взагалі є ілюзорним та нав’язаним. У цьому контексті залякування - це вид соціальної дії, яка відповідає певним інтересам. Банальний приклад: нагнітання страху перед внутрішніми та зовнішніми ворогами з метою виправдати підвищення видатків на поліцію, армію при зменшенні витрат на соціальні програми. Доволі розповсюджена практика.
Таким чином, вивчення феномену страху має і практичне значення. Крім цього, соціальну науку страх цікавить в контексті соціальної структури, а саме як з його допомогою (та з допомогою інших емоцій, почуттів, страстей) відбувається інкорпорація людей в існуючу соціальну структуру і забезпечення контролю над ними[1].
Розглядаючи домінуючі страхи в Росії і в Україні можна побачити як спільне, так і відмінне.
В топ-5 страхів росіян у 2020 році перших 4 місця займали неекономічні страхи. Так, найбільші страхи пов’язані із можливими хворобами близьких та дітей. Цього у 2020 р. боялось 79% росіян. Можемо припустити, що такий високий рівень страху перед хворобами близьких є захисною реакцією на пандемію.
Інший страх - перед світовою війною - скоріш за все пов’язаний із ідеологічними факторами. В умовах авторитарних режимів солідарність та консолідованість суспільства часто досягається не спільними цінностями, а нагнітанням почуття спільної загрози. Це притаманно не тільки Росії, але й Україні. Протиставлення себе іншим (чужим чи ворогам) має значення і у контексті групової ідентичності: “Ми знаємо, ким ми є, лише після того, як дізнаємось, ким ми не є, і часто лише тоді, коли знаємо, проти кого ми”, писав свого часу у “Протистоянні цивілізацій” Гантінгтон. В складних, багатонаціональних суспільствах із значними регіональними відмінностями, авторитарні режими, слабкі (або просто паразитичні) політичні еліти часто не знають іншого способу забезпечити цілісність і стабільність суспільств, крім розкручування страхів зовнішньої загрози. Крім цього, це дозволяє легітимізувати мілітаризм та скорочення видатків на соціалку. Для путінізму такий страх є функціональним. Хоча, будучи чесними перед собою, маємо визнати, що і для українських еліт спекуляції на подібних страхах теж є необхідними. Серед росіян світової війни бояться більше половини: 54%. Хоча тих, хто не боїться майже третина: 30%.
Свого роду “діагностичним” для внутрішньої політичної ситуації в РФ є страх перед свавіллям влади, беззаконням: 49% відчувають постійний страх з цього приводу, а не відчуває менше третини (29%). При цьому досить велика частина населення періодично переживає такий страх: 20%. Зростання репресивності путінського режиму в РФ буде підвищувати страхи і загальну напругу. Але страх перед владою функціональний для еліт ще й у тому плані, що він відіграє значну роль у забезпеченні покірності владі.
Четвертим за поширеністю страхом є страх хвороби та мук. Його постійно переживає майже половина росіян (47%), тоді як не мають цього страху також досить багато людей: 30%. І трохи менше чверті (22%) іноді відчувають страх перед хворобою та муками. Мабуть, високий рівень поширеності цього страху свідчить про низьку довіру до системи охорони здоров’я, а також є відображенням можливостей росіян щодо захисту свого здоров’я та загального відчуття незахищеності.
П’ятим найбільшим страхом є страх перед бідністю та злиднями. Цей страх найбільше притаманний суспільствам із глибокою соціальною нерівністю. Тому, природним є те, що властивий він і Україні. Але варто відзначити, що для російського суспільства економічні страхи менш значимі, ніж для українського. Якщо 46% росіян бояться бідності та злиднів, то 33% не відчувають цього страху. Інколи відчувають 21%. Постійний страх перед безробіттям / втратою роботи відчуває 31% росіян і майже половина - 46% - не відчувають. Інколи відчувають цей страх 18%.
Порівнювати страхи росіян та українців досить важко через те, що наразі немає спеціальних порівняльних досліджень. Тому ми змушені обмежуватись орієнтовними порівняннями. Все ж і вони дають уявлення про відмінності між нашими суспільствами. Якщо політичні страхи мають велике значення для росіян, то для українського суспільства притаманні більше страхи економічні. За словами Є. Головахи головним страхом українців є страх перед безробіттям, а 65% відчувають побоювання перед зростанням цін. Страх перед нападом зовнішнього ворога відчувають 43%. Така ж частка боїться проблем, пов’язаних із пандемією covid-19.
Можемо припустити, що такі відмінності пов’язані із рівнем життя в обох країнах. Тому, для українців економічні страхи є більшими за політичні. Росія ж демонструє досить стійке відчуження політичних еліт від іншої частини суспільства. Арешт Навального та пов’язані із ним репресивні дії режиму в РФ цілком ймовірно призведуть до зростання загальної нервозності в середині суспільства.
Загалом, в обох суспільствах
ситуація складається не найкращим чином, що відбивається на соціальному
самопочутті населення. Страхи, їх типи та поширеність є відображенням
матеріального, політичного та психічного благополуччя суспільства, якості життя
в країні. У цьому контексті обидва суспільства подібні за складністю умов життя
населення. І в одному, і іншому суспільстві еліти часто спекулюють страхами для
утримання пануючих позицій. Це показник того, що якість життя населення і там,
і там не в пріоритеті.