• вівторок 8-го жовтня 2024
  • Меню

Навчання Кавказ-2020: загроза нападу чи елемент політичного тиску?

02:52, 19-го вересня 2020 · Джерело: institutedd.org

Навчання Кавказ-2020: загроза нападу чи елемент політичного тиску?
На вересень припадає активна фаза російських стратегічних командно-штабних навчань Кавказ 2020, в яких, за підрахунками аналітиків, буде задіяно близько 120 тисяч військовослужбовців, близько 500 танків і 300 літаків, кораблі Чорноморського флоту РФ.

Долучені будуть зокрема бойові частини Південного воєнного округу, що розгорнуті поблизу  України. Чимала потуга і небезпека біля наших кордонів, зокрема застереження викликає той факт, що в указі Путіна про призов військових запасу не вказано термінів закінчення призову.

Тому ще задовго до початку навчань українські і іноземні експерти, як і речники українських силових відомств, попереджали про їх потенційну небезпеку. Так, колишній командувач військами США в Європі, генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес ще у липні цього року в інтерв’ю припустив, що Кавказ-2020 може бути використаний для розгортання російської військової інтервенції в Україні. Приводом може стати проблеми з водою в окупованому Криму, яка є конче необхідною для російської промисловості та військових об’єктів на півострові. Тема насування «гуманітарної катастрофи в Криму» внаслідок тривалої посухи активно педалювалася на російських пропагандистських телеканалах та інтернет-ресурсах. Зокрема про це в телеефірі заявляв «сурковський» експерт Олексій Чеснаков, котрий наголошував про гуманітарну катастрофу як можливий привід для застосування військової сили (хоча ні про який дефіцит води для побутових потреб жителів Криму не йдеться).

Саме навчання Кавказ-2008 були використанні Росією для інтервенції в Грузію, коли танки агресора зупинилися лише за кілька кілометрів від столиці Тбілісі. Важливо, що тобі була створена і відповідна медійна картинка, коли агресія з боку РФ подавалась як «примус до миру» грузинської сторони, що, начебто, виступила «агресором» проти Абхазії і Південної Осетії (хоча як тоді у випадку офіційного Тбілісі, так і сьогодні у випадку офіційного Києва йдеться про зусилля суверенної влади щодо відновлення територіальної цілісності після окупації територій агресором). Тому навіть в умовах відкритого військового вторгнення Росія намагається створити для образ регіонального лідера з підтримки міжнародного миру і безпеки. А, зважаючи на активне просування Путіним ідеї зі скликання саміту членів ядерного клубу для обговорення ключових питань світопорядку, плекає ще й амбіції світового гаранта (попри неспівмірність стану економіки і ваги у міжнародних процесах між РФ і колишнім СРСР, правонаступницею якого та себе вважає).

Агресивність політики Кремля на міжнародній арені не тільки не згасає, а й ще більше радикалізується. Про це свідчить активна мілітаризація свідомості російських громадян, постійні акценти в офіційних повідомленнях для медіа про розвиток новітніх зразків зброї, що нагадує радянську риторику періоду гонки озброєнь. Крім того, російська влада все відвертіше вдається до політичних вбивств чи замахів на вбивство – після розстрілу опозиційного політика Немцова у 2015 році під стінами Кремля, цьогоріч був отруєний опозиціонер Навальний, як уже доведено, ядом російських спецслужб «Новічок». Тобто бачимо подальше згортання навіть фасадності демократичних інституцій у Росії і гібридну агресію у міжнародних відносинах, що ховається за обгорткою «гаранта миру і безпеки».

Військові навчання Кавказ-2020 не слід як недооцінювати, так і переоцінювати. З одного боку, занадто великою ціною для Кремля може бути відкрите вторгнення в Україну зі значною територією і стан армії якої уже далеко на зразка 2013 року. Крім того, і Захід уже по-іншому ставиться і усвідомлює всю непередбачуваність кроків Москви. З іншого боку, регіональна обстановка суттєво погіршилась: крім нарощування потенціалу і провокативних дій Чорноморського флоту РФ, маємо чергове загострення стосунків між Азербайджаном і Вірменією в кавказькому регіоні. Крім звичного уже для Кремля українського питання, останнім часом пріоритетом номер один стала Білорусь через бурхливий характер суспільно-політичних процесів там сьогодні. У Бресті, поряд з польським кордоном, проходять спільні російсько-білоруські навчання «Слов’янське братство». 300 російських десантників були направлені на ці навчання з офіційними заявами, що навчання є «відповіддю на намагання дестабілізувати ситуацію в Білорусі», маючи на увазі країни Заходу (а також Україну, яку Лукашенко називає однією з тих, хто, начебто, провокує хаос всередині білоруського суспільства).

Цей контекст регіональних процесів вказує на те, чому не слід недооцінювати військовий потенціал агресора, задіяний у Кавказі-2020. Тим більше, керівництво Кремля уже неодноразово демонструвало свою непередбачуваність і зухвалість на міжнародній арені. Однак, поки навчання виглядають скоріше намаганням залякати і тиснути на Україну і її західних партнерів. І карта можливості військової інтервенції буде розігруватися в контексті нелегких політичних перемовин щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

Автор Павло Лодин

 Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.

Автор
Павло Лодин
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.