Одним з головних таких сюрпризів стало несподіванеформування електорального блоку соціалістів з…комуністами. Для стороннього спостерігача, незнайомого з усіма тонкощами молдовської політики, може виникнутипитання: «Що ж тут такого дивного?» Справа в тому, що свого часу саме вихід у 2012 році Додона та Гречаної зіскладу Партії комуністів Молдови (ПКРМ) коштував останній контролю над парламентом і фактично завершив домінування комуністів у молдовській політиці. З тих пір і до недавнього часу комуністи соціалістів та їх лідераінакше як зрадниками не називали і це найбільш м’який епітет, яким Додона нагороджував керманич ПКРМ, третій президент Молдови Владімір Воронін. Як заявили в ПКРМ, партія продовжує дотримуватися своєї позиції стосовно Ігора Додона і соціалістів. Своє рішення вони мотивують виключно необхідністю «боротьби з уніонізмом і зовнішнім керуванням країни», а також з іншими, на їх думку, загрозами з репертуару російської пропаганди.
Насправді створення блоку «ПКРМ-ПСРМ» викликанополітичною необхідністю. Для комуністів - це можливість знову потрапити до парламенту, соціалісти ж сподіваються,що голоси виборців ПКРМ дадуть їм можливість отримати більше місць в парламенті, ніж якби вони йшли на виборисамостійно. Заради цього Додон навіть поступився першим місцем у списку Вороніну і неодноразово акцентував увагу на тому, що правильною є назва об’єднання «ПКРМ-ПСРМ», а не «ПСРМ-ПКРМ», тобто, комуністи виступають старшим партнером. А це контрастує з впевненістю, яку соціалісти виказували у 2019 році, коли пропонували всім лівим формуванням об’єднуватися під їх егідою. Цей фактдобре показує, як сильно здали свої позиції соціалісти за останні два роки.
У цілому, крок соціалістів має рацію. ПКРМ давно вже перестала бути однією з великих молдовських політичних сил і не потрапила до складу минулого парламенту. Однак, в той самий час, вона має свій відданий електорат, який дозволяє їй бути досить релевантною політичною силою. І ці декілька відсотків можуть додати крісел в парламенті. Але тут є і свої підводні камені. Цей союз є достатньо ненадійним. Обидві партії мають амбітних лідерів, які не звикли (або відвикли) грати на других ролях. Тому цілком можливо, що після потрапляння до парламенту політичний союз дуже швидко розвалиться.
Можливо і те, що виборці комуністів не підтримають новий блок. Нагадаю, що останні десять років практично всі комуністичні медіаресурси називали Додона і його партію зрадниками та корупціонерами, головними винуватцямиусіх бід, які звалилися на країну за ці роки. І для декого з них може здатися дуже дивним, що зараз їх просять голосувати за партію зрадника Додона. Окрім того, однією з складових електорату комуністів були люди лівих поглядів, але незадоволених політикою ПСРМ і які бачили в ПКРМальтернативу. Ці люди також можуть не підтримати новий блок і почати шукати нову альтернативу. І їм є з чого вибирати. Ці вибори стануть дебютом партії «Громадянський конгрес» колишнього головного ідеолога комуністів Марка Ткачука. Вони можуть забрати у блока комуністів-соціалістів голоси інтелігенції, яка поділяє ліві погляди.
Інша загроза іде від Ренато Усатого, діючого мера Белць - другого за величиною міста в Молдові. Він такожвикористовує характерну для соціалістів популістську риторику і може претендувати на їх виборців. Під час президентських виборів 2020 року Усатий забрав у Додона велику частину голосів молдовської діаспори в Росії тапівнічних регіонів Молдови. Окрім того, Ренато має імідж борця з існуючим політичним істеблішментом і може претендувати на протестний електорат, який незадоволений існуючим сьогодні в країні політичним класом. Однак пересічному громадянину Усатий більш відомий, аніж будь-який інший член його політформування. Тому на вибори він іде з електоральним блоком імені самого себе. Блок «Ренато Усатий» складається з двох партій - «Наша партія» і партія «Patria» («Батьківщина»). Що цікаво, обидві партії є креатурами Усатого. «Patria» була створена на початку політичної кар’єри нинішнього мера міста Белць. З нею він йшов на вибори 2014 року. Тоді партію зняли з перегонівчерез звинувачення у незаконному фінансуванні кампанії. Після цього Усатий переключився на свій другий політичний проект «Наша партія», головою якої він є з 2015 року. Своє рішення він мотивує підтримкою старих колег, але скоріш за все про реальні мотиви ми дізнаємося вже після виборів.
Поки коаліції формуються лише з лівого флангу. Праві та проєвропейські партії ідуть на вибори поодинці, як наприклад, впевнена в своїх силах пропрезидентська PAS.Єдині, хто поки спробував об’єднатися, так це прихильникиоб’єднання з Румунією, або, як їх ще називають в Молдові,«уніоністи». Останні йдуть на вибори під егідою партії «Альянс за об’єднання румунів» (AUR), які викликалифурор на минулорічних парламентських виборах в сусіднійРумунії. І хоча, за звичаєм, на виборах в Молдові уніоністські партії набирають небагато голосів, при об’єднанні у них може з’явитися можливість отримати декілька депутатів в наступному парламенті.
До офіційного початку виборчої кампанії залишається ще декілька тижнів, але вже можна сказати, що вона обіцяє бути насиченою і вартою уваги.