Це стосується і кавказького регіону, для якого важливе значення мають відносини між Росією та Вірменією, що впродовж довгого часу були стабільними та досить визначеними. Вірменія відіграє надзвичайно важливу роль в стратегії РФ в регіоні. Але до останньої війни за Карабах відносини двох країн були іншими, ніж після неї. Визначались вони цілковитим домінуванням Росії в політичній, економічній та військовій сферах та загалом надзвичайній залежності Вірменії. Така асиметричність призвела до того, що Вірменія стала заручником ситуації.
Російська пастка для Вірменії. Основним економічним та військовим союзником Вірменії поки що є Росія, якій вона довірила свій захист від Туреччини та, загалом свою безпеку в межах ОДКБ. Росія фактично увесь пострадянський період контролювала Вірменію економічно і політично, що значно обмежувало її суверенітет, позбавляючи можливостей вести вигідну для себе політику із Заходом і змушуючи ризикувати своїми відносинами з Україною. Фактично в усіх питаннях стосовно України Вірменія була на стороні РФ. Це призвело не тільки до погіршення стосунків із Заходом, але й спровокувало негативне сприйняття Вірменії з боку великої частини українського суспільства. Звичайно, що це сприйняття було засноване на спрощених уявленнях про Вірменську політику стосовно України. Воно не включало розуміння того, що Вірменія у цьому контексті фактично не мала вибору, адже Росія сприймалась як ключовий союзник і гарант безпеки, будучи при цьому найбільшим інвестором у Вірменську економіку. Але це не заважало багатьом представникам вірменської діаспори в Україні, які воювали за Карабах, перед цим захищати нашу країну в Донбасі.
Внутрішні зміни. Не дивлячись на те, що відносини Росії та Вірменії були тісними й передбачуваними, вони все ж мали суттєві суперечності, пов’язані з російською зовнішньою політикою в регіоні, особливо у сфері оборони. Сьогодні ці суперечності все більше загострюватимуться.
Найбільш неоднозначними діями Росії були поставки озброєння Азербайджану, який згодом використав його проти вірменської армії. Ці поставки включали системи ППО С-300ПМУ-2 «Фаворит», реактивні системи залпового вогню «Смерч», бойові танки Т-90С, самохідні артилерійські системи 2С19 "Мста-С», ударні вертольоти Мі-35М, а також інше озброєння та спорядження, що технічно перевершувало озброєння, яке Росія передавала Вірменії. Це викликало занепокоєння в самій Вірменії. Разом з цим змінювалось і сприйняття путінської Росії. Все меншою стає радянська ностальгія, а російська державна модель програє європейській. Тому для вірменської молоді Росія є все менш привабливою.
Війна за Карабах у 2020 р. взагалі перевернула сприйняття Росії вірменським суспільством. Війна стала для вірмен екзистенціальним викликом, адже зачіпає болючі теми травмуючого минулого, релігії та довіри до союзників. Якщо поставки озброєння в Азербайджан до війни хоч і викликали певну недовіру до Росії, все ж вони не призводили до втрати вірменами віри у свого союзника. Але російська позиція в подіях кінця 2020 року стала шоком та трагедією для Вірменії. Росія для великої частини вірменського населення із союзника перетворилась у зрадника. Це, призвело не тільки до великого розчарування вірмен, але й до того, що карти тепер відкриті, а маски зірвані. Тому, навіть при збереженні залежності Вірменії від Росії, вірменське суспільство точно стане менш залежним від багатьох ілюзій. Це означає, що залишаючись політично й економічно залежною, Вірменія у відносинах з Росією тепер змушена буде враховувати внутрішню ситуацію. Це, звичайно, призведе до зміни двосторонніх відносин і значно вплине на міжнародну обстановку на пострадянському просторі. Хоча тут відкриваються і певні можливості для України.
Зміни у двосторонніх відносинах Росії та Вірменії ясно показують російські пріоритети в регіоні, серед яких навряд чи є інтереси самої Вірменії та її населення. Особливо населення Карабаху. Розчарування та втрата авторитету Росією стане важливим фактором розвитку двосторонніх відносин у довгостроковій перспективі. Сьогодні ці відносини стали черговим проявом тектонічних змін, що відбуваються на пострадянському просторі.