Враховуючи, що Німеччина сприймала себе в якості однієї з головних держав тогочасного європейського світу, на тлі руйнації та тяжкої ситуації, в якій опинився принижений німецький народ, настрої книги цілком відповідали духу тих часів. Ба більше, за багатьма ознаками ситуація дійсно нагадувала занепад атлантичної цивілізації, особливо з огляду на те, що за Першою світовою війною прийшла Друга світова, з іще гіршими наслідками як для німців, так і для інших народів Європи та світу.
Після останньої великої війни пройшло більше восьмидесяти років… Здавалося, те, що відбувалося у першій половині XX століття навіки залишиться в підручниках з історії. І масштабних війн в Європі більше не відбудеться.
Втім, путінська Росія вирішила приміряти на себе неоімперські шати, змінивши парадигму повоєнного світоустрою. Людство стало свідком нового глобального конфлікту.
І це не перебільшення. Російсько-українська війна, яка триває з 2014 року, за останні кілька місяців із локального рівня переросла у загальносвітовий.
Попри те, що конфлікт досі триває переважно на території України, з 24 лютого 2022 року до бойових було залучено Білорусь. Також є високий ризик активізації російської військової частини в невизнаному Придністров’ї, а отже й втягнення у війну Молдови.
Втім, самим головним фактором є залучення великої кількості світових гравців для допомоги Україні, найкращим доказом чого може слугувати зустріч на базі Повітряних сил США «Рамштайн» міністрів оборони понад сорока країн. Саміт став остаточним оформленням Антипутінської коаліції, як це відбулося в роки Другої світової війни зі створенням іншого воєнно-політичного об’єднання — Антигітлерівської коаліції.
Зазначене стало переломний моментом. Адже путінська Росія, як і гітлерівська Німеччина, остаточно й безповоротно перетворилася на світового антагоніста, ставши приблизно такою, якою бачив її попередницю — Радянський Союз — 40-й президент США Рональд Рейган — «імперією зла».
Після першої «рамштайнської» зустрічі у короткі строки відбулася ціла плеяда ключових, а можливо навіть епохальних, подій: підписання президентом США Джозефом Байденом закону про ленд-ліз для України, підписання незабаром ним же документу, який передбачає 40 млрд доларів допомоги нашій державі, зібрання міністром оборони США Ллойдом Остіном другого міжнародного засідання Контактної групи щодо України з іще більшою кількістю держав, аніж це було у квітні. Тобто спротив агресору стає все сильнішим.
На противагу цьому, Росія потрапляє у все більшу ізоляцію. Шалений санкційний тиск, поразки на фронті, тотальні диктатура та цензура роблять свою справу.
Недарма на військовому параді 9 травня у Москві Владімір Путін, попри певні прогнози, не оголосив відкриту мобілізацію населення й анексію Донбасу та Херсонщини. Лише використав святкування Дня Перемоги для виправдання вторгнення і задля звинувачення країн НАТО та Заходу у буцімто агресії проти РФ.
Незмінний тиран традиційно говорив про перемогу СРСР над нацистською Німеччиною, назвавши «безпрецедентним героїзмом», а також про те, що Росія повинна забезпечити, щоб «жахи світової війни ніколи не повторилися».
«Захід готувався до вторгнення на нашу землю, в тому числі й на Крим», — промовив Путін, що вже саме по собі не відповідає дійсності, адже Кримський півострів — це територія України, окупована РФ у 2014 році.
Зазначена мантра вже давно відома й мало кого може здивувати. Однак, що головне, нових погроз від Путіна не було. Так само, як і не йшлося про застосування ядерної зброї. Через що експерти та оглядачі наголошують, що виступ російського керманича свідчить про «похмурі настрої» в Кремлі.
З цим можна погодитися. Адже святкові заходи, які деякий час були доволі скромними, змінилися, коли Путін прийшов до влади. Саме він розпочав здійснювати військові паради у Москві з величезною помпою, із запрошенням на церемонію багатьох іноземних політиків і діячів.
Втім, цього року, через майже три місяці від початку «спеціальної операції» й шалених втрат росіян у живій силі та техніці, парад був помітно урізаним, зі значно меншою кількістю техніки і повною відсутністю авіації. А які ж були плани на цей день…
Прикметно, що саме 9 травня американський керманич поставив свій підпис під законом про ленд-ліз, відкривши програму постачання Україні озброєння. Цим жестом він зайвий раз провів паралелі з Другою світовою війною, підкресливши хто ким є.
Путін, спостерігаючи за безпрецедентним рівнем допомоги Києву, розуміє, що поразка режиму лише питання часу. Недарма в російських ЗМІ широко поширюється наратив «Україна платить зерном за зброю», з метою дискредитації західної допомоги, насамперед військової.
До речі, продовольча криза є ще однією ознакою того, що війна має глобальний характер. Адже збройна агресія РФ знизила експортний потенціал України і поставила під загрозу постачання продовольства до інших країн та регіонів.
Фактично Кремль відкрито нехтує міжнародним правом і зусиллями багатьох держав, штучно формує продовольчу кризу, використовуючи голод як знаряддя війни й намагаючись перекласти відповідальність на Україну. Однак світовій спільноті усе давно зрозуміло.
Тому цілком логічно, що Україна зайняла одне із перших місць на порядку денному Всесвітнього економічного форуму у швейцарському Давосі. Так, президент ВЕФ Берге Бренде закликав створити «план Маршалла» задля відбудови України. Росія ж, навпаки, опинилася за бортом заходу, що є додатковим доказом прямування цієї держави до цивілізаційної прірви.
Втім, найближчі місяці будуть надважкими. Адже Москва всіма силами й засобами намагається здобути хоч якусь перемогу на українському фронті. Для цього, зокрема, вона продовжує бойові дії на території сусідньої держави, а також погрожує війною усьому вільному світові.
На жаль, деякі лідери на тлі кремлівських погроз закликають піти на поступки, намагаючись схилити Київ до мирних переговорів із російським загарбником. Тобто відмовитися від опору та віддати Путіну те, що він хоче.
Зрозуміло, що такі пропозиції є неприйнятними для України. Адже це не тільки знівелює зусилля українців у боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність, а й знову поверне нашу державу до орбіти «імперії зла».
Продовжуючи спротив, Україна стає сильнішою і впевненішою у собі. Недарма на давоському форумі американський історик та письменник Тімоті Снайдер заявив, що чим більше Москва намагається знищити Україну, тим міцніше Україна утверджується в світі.
Як відомо, без України Росія перестає бути імперією. Більше того, якщо від України отримає ще й поразку, це стане неминучим крахом усього «російського світу».
У Києві це добре розуміють. Усвідомлюють зазначене й більшість держав регіону, головним чином Польща, Румунія, країни Балтії, та такі глобальні гравці як Сполучені Штати, Велика Британія, Канада і інші.
Доволі цікавою є позиція Британії, яка після виходу з Європейського Союзу бажає віднайти геополітичне місце на планеті. Із останніх пропозицій Лондона — створення нового міжнародного альянсу за участі України, Польщі, Естонії, Латвії та Литви (в перспективі Туреччини), який протистоятиме РФ й стане альтернативою ЄС.
Щодо останнього, то це спірне питання. Адже Україна прагне інтегруватися до Спільноти, а країни Балтії та Польща взагалі є повноправними членами, без намірів щось змінювати.
Однак пропозиція прем’єр-міністра Бориса Джонсона є доволі цікавою, хоча б з огляду на направлення проти Москви. Тобто геополітична вісь, про яку мовиться вже майже півроку, таки може набути практичного сенсу.
Такий порядок речей точно завдав би потужного удару по Кремлю і його намірам реінкарнувати СРСР. Саме такі ініціативи, а також величезний героїзм українців та західна допомога стануть останніми цвяхами у домовині російсько-радянської імперії, присмерк якої вже видно неозброєним оком.