А вже 11 липня у Молдові відбулися достроковіпарламентські вибори, які були одним із передвиборчих постулатів Санду. І які іще задовго до їх проведення були охрещені експертними колами вибором між обіцянкою проєвропейських сил щодо «очищення політики» й здійсненняантикорупційних реформ та підтримкою status quoпартіями-симпатиками Російської Федерації.
Майже повний політичний консенсус щодо необхідності проведення позачергових виборів до парламенту Молдови було досягнуто через хаос і глухий кут, що виник після попередніх виборів 2019 року. Такий крок підтримали й соціалісти колишнього президента країни Ігоря Додона, які мали найбільшу кількість місць в парламенті, але, побоюючись прогнозованого погіршення результату, відкладали розпуск парламенту та оголошення нових виборів.
Варто зазначити, що молдавські політичні опоненти є повними протилежностями один одного. Так, тісно пов’язана із Санду партія «Дія і солідарність» (ПДС або PAS) апелює переважно дотих виборців, які хочуть, щоб країна приєдналася до Європейського Союзу. Головне гасло — боротьба з корупцією, яка була тягарем майже для всіх попередніх урядів, включаючи соціалістів Додона.
«Місце злодіїв не в політичних дебатах, а у в’язниці. Відповісте 11 липня перед судом народу, а після 11 липня — перед звичайним», — так своїм опонентам напередодні голосування заповідали представники ПДС.
Соціалісти та комуністи, зі свого боку, хочуть, щоб Молдова приєдналася до Євразійського економічного союзу, в якому домінує Росія. Вони також вимагають для російської мови статусу «мови міжнаціонального спілкування», тобто мови, на якійповинні спілкуватися представники різних етнічних груп країни.
«Там сидять люди, яким віддають накази з-закордону — американці, європейці, румуни», — не залишився у боргу Ігор Додон, говорячи про нинішню президентську адміністрацію. Він взявучасть у виборах на чолі своєї соціалістичної партії(ПСРМ), уклавши перед початком кампанії союз із комуністами на чолі з іншим колишнім главою держави Володимиром Вороніним.
Таким чином, Республіка Молдова опинилася на своєрідному цивілізаційному роздоріжжі — або держава рухатиметься прозахідним вектором розвитку, або проросійським. І громадяни Молдови 11 липня зробили свій вибір.
За результатами народного волевиявлення партія чинної президентки Маї Санду набрала 52,8% голосів виборців. А це означає, що в Молдові проєвропейська сила, представлена як президентом, так і парламентською політсилою, вперше матиме монобільшість та зможе самостійно сформувати уряд.
У свою чергу, за блок ПСРМ-ПКРМ проголосували 27,17% виборців, за партію бізнесмена Ілана Шора («Шор») — 5,74%. Решта партій не набрали 5%, необхідних для проходження до парламенту.
Цілком очевидно, що перемога ПДС на виборах — хороша новина як для Кишиніва, так і для Заходу, зокрема ЄС, з яким від 2014 року діє Угода про асоціацію. Адже президентка Санду, маючи усю повноту влади, може втілити обіцяні нею під час виборчої кампанії антикорупційні реформи та зміцнити верховенство права в державі.
Євросоюз, зі свого боку, задля того, щоб реформи у Молдові втілилися повною мірою в життя, повинен підтримати республіку на її європейському шляху розвитку. За допомогою, зокрема, вливання серйозних інвестицій, чим допоможе як подолати бідність у Молдові, а отже зменшити відтік молодого та працездатного населення, так і зберегти привабливість європейської ідеї для більшості її жителів — задля запобігання в майбутньому нового проросійського реваншу.
До речі, в ЄС схвально відгукнулися про результати парламентських виборів у Молдові, яківважають ознакою того, що громадяни країни «прихильні принципам демократії і правової держави».
«Зараз ЄС з інтересом чекає спільної роботи зі стабільним та сильним урядом і парламентом, щоб відповісти на виклики, з якими стикається Молдова. Пам’ятаючи про те, що наша політика строго обумовлена, ми готові підтримати впровадження довгоочікуваних реформ, які лежать в основі Угоди про асоціацію ЄС-Молдова», — зазначено успільній заяві верховного представника Євросоюзу Жозепа Борреля та комісара ЄС з питань розширення і політики добросусідства Олівера Вархелі.
Перемогу проєвропейської партії не забарилися прокоментувати й у Москві. Так, віцеспікер Ради федерації Федеральних зборів Росії Костянтин Косачов заявив, що на результати виборів у Молдові вплинули західні сили, але Росія готова до діалогу з новим парламентом.
«Швидше за все Молдову очікує досить сильний прозахідний крен у зовнішній політиці. Найгірший сценарій — спроба форсувати події щодо Придністров’я, яке, як вважається, є перешкодою на шляху Молдови до Євроатлантичних структур. І тому підсумки молдавських виборів поки швидше насторожують», — зазначив російський політик.
Натяк недвозначний. Фактично, РФ далазрозуміти, за які ниточки продовжуватиме смикати, у випадку, якщо Молдова аж надто «кренитиметься» у бік Заходу. Й старий перевірений важіль впливу —розпалювання конфліктів в межах сувереннихтериторій «непокірних» країн — завжди є на озброєнні Кремля, який неодноразово використовувався і продовжує застосовуватися як у Молдові, так і в деяких інших державах, зокрема Україні та Грузії.
«Залишається сказати традиційне: розраховуємо все ж на розсудливість нових молдавських лідерів, і в свою чергу готові до діалогу з усього комплексу двосторонніх відносин», — не можна не зазначитипопередження віцеспікера Косачова.
Втім, де саме, на думку російського політика, проходитиме межа «розсудливості» новообраних політичних еліт Молдови — запитання, яке для широкого загалу наразі залишається без відповіді. Поки що…