Зокрема, у телеграм-каналі #ЧЕРГОВИЙПОКРАЇНІ наводиться така інформація: «Придворний блазень Кремля ЖИРИНОВСЬКОГО на шоу «Вечер с Владимиром Соловьевым» озвучив список публічних претендентів на престол ПУТІНА.
З нашої точки зору є ще й непублічні. Серед публічних він доволі очікувано назвав:
- прем'єра -Михайла МІШУСТІНА,
- міністра оборони -Сергія ШОЙГУ,
- главу Служби зовнішньої розвідки- Сергія НАРИШКІНА,
- колишнього прем'єра -Дмитра МЕДВЕДЄВА,
- губернатора Тульської області -Олексія ДЮМІНА,
- голову Держдуми -В'ячеслава ВОЛОДІНА,
- голову Ради Федерації -Валентину МАТВІЄНКО
- мера Москви – Сергія СОБЯНІНА.»
У Кремлі відзначили, що тема наступників президента традиційно викликає досить жвавий інтерес у політичному просторі.
«Найчастіше ці міркування нічим не підкріплені і не що інше, як міркування. (...) У ЖИРИНОСЬКОГО великий політичний досвід, напевно, його рейтинги на чомусь грунтуються », - повідомив офіційний представник Кремля Дмитро ПЄСКОВ.
ПУТІН та його оточення зазвичай ухильно відповідають на питання про наступника глави держави. Чинний російський лідер неодноразово говорив, що це питання повинні вирішувати громадяни країни. Нагадаємо, що ПУТІН раніше допустив свою участь в наступних президентських виборах в 2024 році. Таке право у нього з'явилося після прийняття поправок до Конституції РФ.
Українські експерти прокоментували ситуацію, що склалася для ІНСТИТУТУ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ.
Євген МАГДА
Прагнення знайти наступника Володимира ПУТІНА це ,на мою думку, така гра в російському політикумі, вона очевидно загострюється тим, що сам ПУТІН на сьогоднішній момент перебуває постійно в бункері і можливо на інші подразники реагує не так швидко, проте я не схильний серйозно її розглядати, з тієї простої причини, що ми маємо справу не лише з феноменом ПУТІНА як такого диктатора light, а й з феноменом російського ставлення до навколишнього світу.
Протягом останніх років Росія, яка веде не лише гібридну війну проти України, але і здійснює гібридну агресію проти всього світу , створила таку собі, цифрову фортецю для власних співгромадян, де є два різновиди думок: правильні- прокремлівські та всі інші, причому всіх інших, в принципі не дуже багато і вони не надто помітні у суспільному просторі.
Натомість у регульованому інформаційному просторі Російської Федерації раз по раз підкидаються різні думки, які мають імітувати демократичний процес, які мають імітувати пошук наступника та імітувати різні особливості створення такої суверенної демократії, про яку говорив ще Владислав СУРКОВ. Зверніть увагу на те , що у цьому шорт-листі наступників немає Рамзана КАДИРОВА, я вважаю , що це велике недопрацювання пана ЖИРИНОВСЬКОГО.
Поясню свою думку, саме КАДИРОВ, зі своїм золотим пістолетом, з’являється у ті моменти, коли заходить думка, заходить мова про посилання санкцій проти Росії чи інші речі, тому відповідно претенденти на престол, їх перелік можна розглядати лише після того , як той , хто перебуває на престолі отримає у скроню табакеркою та гордійський шарф затягнутий мертвим вузлом на шиї, до того подібні розмови мені видаються, чесно кажучи, безпідставними.
Павло ЛОДИН
Ідея про початок “транзиту влади” в Кремлі вже давно обговорюється в російському сегменті медіа. Зокрема активно її просуває політтехнолог Глєб ПАВЛОВСЬКИЙ, що в минулому долучився до приходу ПУТІНА до влади у 1999 році, а сьогодні декларує свою опозиційність. Однак більш цікавий факт, що “скоморох ПУТІНА” ЖИРИНОВСЬКИЙ озвучує такі тези на федеральному каналі, що працює на більш широку аудиторію російських виборців ніж інтернет.
Поки важко спрогнозувати можливий формат транзиту, адже обговорюються різні варіанти: переформатування конституції влади, в якій ПУТІН займе іншу посаду; утворення Союзної держави чи то з Білоруссю, чи з Вірменією, як уже нещодавно заявили представники вірменської опозиції, орієнтованої на Росію (в надії, що знову спрацює для розчарованого російського електорату “кримський ефект”, як у 2014 році); нарешті, проєкт “наступник”, який передбачив свого часу прихід ПУТІНА до влади після відходу ЄЛЬЦИНА.
Як би там не було, навіть якщо можливість транзиту розглядається на найвищому політичному рівні, українській владі слід уважно стежити за процесами, що відбуваються у ворожій нам країні. Адже колективний Кремль давно не є монолітним, є різні впливові групи зі своїми інтересами. Умовна “партія війни” бажає подальшої конфронтації з ближнім і дальнім російським зарубіжжям, оскільки має саме такі налагоджені схеми отримання дивідендів. Інша частина орієнтована і навіть інтегрована з Заходом, тому, за будь-яку ціну, прагне відміни санкцій і розморожування власних активів. Тому розпочатий транзит може спричинити запеклу політичну боротьбу всередині Кремля, що, в свою чергу, створить вікно можливостей для нас.
Сергій ФЕДУНЯК
Впродовж багатьох років, а зараз дещо частіше в російському політикумі спливає тема « трансферу» влади. Зокрема, ходять списки осіб, котрі ніби то найближчим часом замінять В.ПУТІНА на посаді президента.
Звичайно, що нинішній російський керівник рано чи пізно відмовиться від влади, проте потрібно брати до уваги два наступні міркування. По-перше, в Кремлі з'явиться нова людина не раніше, ніж сам ПУТІН погодиться на це. Але перед цим будуть створені і пройдуть випробування механізми особистої недоторканості президента, що припиняє свої повноваження. Варто додати, що В.ПУТІН також намагатиметься для себе максимально розтягнути в часі «назарбаєвський варіант», тобто, піти, залишаючись найвпливовішим політиком в країні. Тут мова не йде про моральний авторитет, а про збереження достатніх повноважень не лише для особистої безпеки, але й для впливу на органи влади. По-друге, при всій зловісності особи ПУТІНА, він насправді не «цар», а функція, представник об'єднаної корпорації силовиків, чиновницького аппарату і частини кримінального світу. Тому замінити його буде значно легшее, ніж багато хто думає і, швидше за все, наступник також належатиме до силових структур.
Станіслав ЖЕЛІХОВСЬКИЙ
Про можливу заміну президента Росії ПУТІНА чутки ходять доволі давно. Проте вони такими залишаються й досі. І хоча існує таке припущення, що ЖИРИНОВСЬКИЙ озвучує те, що думає чинний російський керманич, втім, швидше за все, дискурс щодо можливого «трансферу» влади в РФ — це всього лише розмови. Адже навряд чи ПУТІН має намір відійти від справ.
Щоб робити такі припущення, ніколи не слід забувати про природу російської державності, в основі якої лежать глибоко вкорінені авторитарні традиції, де більшість правителів покидали найголовнішу посаду або «природнім» чином (з причини смерті або фізичної ліквідації), або шляхом державного перевороту — відкритого або таємного (палацового). І лише Борис ЄЛЬЦИН виділяється на цьому тлі, що було унікальним випадком в російській історії.
За двадцятирічний період керівництва Росією ПУТІН настільки підпорядкував собі увесь державний апарат, що говорити про його відхід не приходиться. Не даремно ж ПУТІНИМ була проведена конституційна реформа, що дозволяє йому залишатися при владі щонайменше до 2036 року.
Тим паче у 2021 році виповнюється рівно 300 років з часу заснування Російської імперії, тобто Росії як такої. Пам’ятаючи факт полюбляння ПУТІНИМ всіляких круглих річниць і пам’ятних дат, уявити собі зміну лідера країни в такий знаковий ювілейний рік та ще й у такі непрості для РФ часи — дуже важко.
Тому усі ті чутки, що ширяться в публічних обговореннях, вірогіднослухами лишатимуться надалі. Принаймні в оглядному майбутньому.