Російські державні ЗМІ не перестають повторювати, що В. Путін поздоровив Дж. Байдена з перемогою останнім з лідерів G-20. Також підконтрольні Кремлю медіа не гребують коментарями на кшталт: “Але Трамп свою справу зробив”. І дійсно, після чотирирічного правління адміністрації Д. Трампа, команді Дж. Байдена доведеться довго “розгрібати” наслідки: мова йде, звичайно, про “зшивання” Америки докупи. Адже Д. Трамп вдало грав (і продовжує це робити!) на ряді упереджень та фобій американців, що і забезпечувало йому підтримку, але розколювало американське суспільство. Адже до сьогодні та ще за часів СРСР улюбленою темою радянських (тепер — російських) ЗМІ були системні проблеми американського суспільства: расова дискримінація, бідність деяких соціальних груп, особливості системи охорони здоров’я, нелегальна імміграція. Проте американцям час відійти від протистояння. Не дарма Е. Клобучар, сенаторка від Міннесоти, написала промовисте звернення до прихильників Д. Трампа в своєму Твіттері: “Якщо вже Путін визнав перемогу Байдена, а ви — ні, то у вас проблеми”.
Проте Сполученим Штатам до снаги змінювати та вдосконалювати свою політичну систему, свою демократію. А про що ж далі будуть “співати” російські державні ЗМІ в контексті політики адміністрації Дж. Байдена щодо Росії? Спойлер — тим медіа буде багато роботи, адже прогнозовано санкційний тиск на Росію не зникне, а, цілком можливо, буде посилено чи отримає нові виміри. Що дає підстави так думати?
Одним із стовпів існування путінського режиму завжди були ціни на вуглеводні. Нафта і газ (а вірніше — висока ціна на них) були фундаментом, на якому розквіт агресивний путінізм та російський неоімперіалізм. А от Дж. Байден одним із стовпів своєї виборчої кампанії та цілей, до якої будуть іти США наступні 4 роки, називав повернення до Паризької кліматичної угоди та колосальні інвестиції в розробку та дослідження технологій відновлюваної енергетики. Показово, що навіть американські сланцевики (багатомільярдні корпорації, що видобувають газ методом гідравлічного розриву пласта), які стримано віднеслись до перемоги Дж. Байдена, розуміють, що світову енергетику та промисловість очікують революційні трансформації. Що це означає для Росії? Що її нафта і газ будуть вже в дуже близькому майбутньому нікому не потрібні, а новітні технології, які дозволять конкурувати на ринку енергетики, через санкційну політику адміністрації Дж. Байдена так і не надійдуть Москві. І російські компанії, такі як “Газпром”, будуть і далі інвестувати в іміджеві проекти (як от підтримка УЄФА та змагань під її егідою), водночас в кінці фінансового року декларуючи шалені збитки. Дж. Байдену дуже добре відомо, що тут Росія просто не в змозі конкурувати із Заходом.
Важливо, що за адміністрації Дж. Байдена офіційний Вашингтон перестане демонізувати Китай, вести з ним торговельні та податкові війни, жертвами яких виходили кінцеві споживачі товарів (згадаємо, що Китай значно більше імпортує в США), тобто пересічні американці. Д. Трамп полюбляв кричати з трибуни та писати в Твіттері, що Китай — це ворог №1 економіки США (ще і називавCOVID-19 “китайським вірусом”), а насправді за Д. Трампа дефіцит торговельного балансу США та Китаю тільки збільшувався. Дж. Байден, натомість, бачить в КНР конкурента, з яким можна і потрібно домовлятись для вигідної кооперації. Тому місце ворога №1 цілком прогнозовано звільниться і його займе держава, що втручалась в американські вибори, намагається розвалити НАТО, ЄС та послабити Захід, проводить реваншистську політику відносно сусідів, порушує двосторонні договори із США щодо контролю над роззброєнням, тобто — Російська Федерація.
Що робити в такій ситуації Україні? Пригадаємо, що Дж. Байден за часів свого віце-президентства в адміністрації Б. Обами був шість разів в Україні, підтримував демократичні перетворення в нашій державі, засуджував і продовжує засуджувати тимчасову окупацію Криму та агресію на Донбасі. Україна може розраховувати на посилення підтримки з боку адміністрації Дж. Байдена, проте наша політика має бути прогнозованою та відповідальною. Має бути посилена боротьба з корупцією та проводитись системна робота з демократизації та деолігархізації в Україні. І не слід забувати, що якою б не була політика Дж. Байдена щодо Росії та російсько-американські відносини майбутнього, золотим стандартом зовнішньої політики нашої держави має бути гасло: нічого щодо України не має вирішуватись без участі України. Ні в Москві, ні у Вашингтоні, ні будь де.