З початку свого існування, доволі амбітно Ініціатива Тримор’я визначило поєднання Балтійського, Чорного та Адріатичного морів інфраструктурними проектами. Зокрема, серед 150 потенційних таких проектів, основними називають ті, що стосуються розвитку енергетичної інфраструктури. Домінуючою темою перших самітів Тримор’я була необхідність розвитку пов'язаної інфраструктури вздовж осі «Північ-Південь», де відсутність цих мереж явно впливає на енергетику, економіку та політику безпеки. Сюди відносяться побудова терміналів зрідженого газу у державах Балтії, Польщі та Хорватії та посилення розвитку цифрових технологій.
Саме
останній напрям найбільше зацікавив
країни Балтії останніми роками, що з
моменту заснування Ініціативи не дуже
вірили в можливість її реалізації.
Для
країн Балтії це дозволить створити
регіональну «газову мережу» та зменшити
залежність ЄС від Росії у газовій сфері.
Крім того, іще під час Варшавського саміту Тримор’я у 2017 році своєю присутністю президент Трамп засвідчив активну підтримку Америки цієї регіональної ініціативи.
Що об’єднало ці країни у цьому політичному та економічному вимірі Тримор’я, - так це тиск агресивної політики Російської Федерації. Після анексії Криму та російської військової агресії проти України такі держави, як Польща, Литва, Латвія, Естонія та Румунія, відчували дедалі більшу потребу в зміцненні своїх стратегічних партнерських відносин із США.
Ініціатива Тримор’я спрямована на посилення співпраці і в єдиному ринку ЄС. Країни-члени поставили перед собою мету диверсифікації, особливо, коли мова йде про газопостачання з метою покращення енергетичної безпеки в регіоні. Цей процес безпосередньо пов'язаний з дипломатичними діями США на світовому ринку скрапленого природного газу. У цьому контексті Ініціатива Тримор’я має забезпечити присутність США в Центральній та Східній Європі відповідно до заяв президента Трампа на Варшавському саміті 2017 року.
Бухарестська зустріч у 2018 році стала бездоганним кроком з точки зору будівництва архітектури балансів і противаг між США і ЄС, врегулювавши певні застереження та побоювання щодо можливості поділу Європи ініціативою, яку активно підтримували Штати. Про це йдеться і у підсумковому документі саміту, який зазначає про «зміцнення єдності Європейського Союзу та збагачення трансатлантичних зв'язків». Тут є і тези про «посилення регіональної пов'язаності», про «єдність ЄС» – і, водночас, про «економічну присутність Сполучених Штатів у регіоні Тримор’я».
«Ініціатива трьох морів» стала однією з центральних точок зовнішньої політики країн Балтії протягом останніх кількох років. 19-20 жовтня 2020 року у Таллінні відбудеться П’ятий саміт та Третій бізнес-форум Тримор’я. І Естонія є прикладом такої держави, що змінила формат своєї участі з «простої зацікавленості» до «активного гравця».
Крім того, після того, як Уряд США, а також деякі члени Конгресу продемонстрували сильну підтримку цієї Ініціативи, Естонія запропонувала 20 мільйонів євро інвестиційному фонду Тримор’я. У жовтні 2019 року в Палату представників була внесена резолюція, «в якій висловлюється підтримка Ініціативи Тримор’я у її зусиллях щодо підвищення енергетичної незалежності та інфраструктурної залученості, тим самим зміцнюючи національну безпеку США та Європи». У лютому 2020 року державний секретар США Майк Помпео оголосив про зобов'язання США на фінансування країн «Ініціативи трьох морів» до 1 млрд. доларів для сприяння енергетичній безпеці та економічному зростанню.
Що ж посприяло зацікавленню Сполучених Штатів цією регіональною ініціативою? Якщо у перші роки існування Ініціативи Тримор’я йшлося про залучення КНР до цього формату (який передбачав фінансування цієї ініціативи з глобальної ініціативи «Один пояс, один шлях»), то вже в 2017-2018 роках ситуація змінилася на протилежну. Пекін не згадується, а ось «промо» США звучить все гучніше. Звісно, загострення між американцями та китайцями помітно вплинуло і на неготовність держав Тримор’я активно співпрацювати із Китаєм на цьому треку.
Для країн Балтії енергетичні та цифрові інфраструктурні проекти є найбільш актуальними, і тому центральною темою майбутнього Саміту є цифрова інфраструктура, грамотність та технології.
Естонія уже разом із Польщею та Румунією приєдналася до Інвестиційного фонду Тримор’я, створеного для фінансування амбіційних інфраструктурних проектів в енергетичному, транспортному та цифровому секторах Центральної та Східної Європи.
З точки зору Північно-Балтійського регіону, постає питання про участь північних країн, оскільки економіка країн Балтії тісно пов'язана з північними економіками. Однак, знань та інтересу до Ініціативи Тримор’я у скандинавських столицях недостатньо, і наразі важко оцінити, чи потрібно це змінювати чи ні.
Ініціатива Тримор’я також є зручним способом диверсифікації білатеральних відносин країн Балтії із США. Як і будь-яка інша країна, вони шукають шляхи збільшення іноземних інвестицій. Проте, у цьому зв’язку постає головне питання: як участь країн Балтії в Тримор’ї буде співмірюватися їхньою участю в ініціативі «17+1», де трендсеттером є Китай?
Посилений інтерес цих країн до Китаю пояснюється потребами в розширенні експорту за рахунок другої економіки світу, а також необхідністю залучення китайського капіталу та розширення транспортної інфраструктури.
Нагадаємо, Китай в часи пандемії продемонстрував свою солідарність та співпрацю з більшістю країн-членів ЄС. Рішення про надання допомоги державам світу у протидії поширенню коронавірусу було для Китаю геополітичною вправою. У відносинах з глобальними гравцями КНР намагається продемонструвати свою глобальну відповідальність, яка є однією з ознак держави, що претендує на світову гегемонію. Помітним є також те, що свою допомогу Китай використовує як демонстрацію винагороди за прихильність окремих держав до китайських ініціатив «Пояс і Шлях» та «17+1». До того ж, КНР намагається скоригувати наратив щодо себе та представити Китай не як державу походження COVID-19, а як претендента на глобальне лідерство, що спромоглася не лише подолати кризу на національному рівні, але й робить внесок (подекуди сумнівний) у її подоланні на глобальному рівні.
Тому, такі приклади, що, зокрема, Естонія замовила у китайської компанії противірусний захист та медичне обладнання на суму понад 10 мільйонів євро, викликали у самих естонців неабиякі суперечливі коментарі.
Ще одне питання - це роль Європейського Союзу та Європейської Комісії щодо Ініціативи Тримор’я. Естонія вважає, що Європейська Комісія повинна бути активним учасником, і тому сподівається побачити Президента Європейської Комісії на саміті.
Окрім президентів усіх 12 держав-членів Ініціативи, участь у Естонському саміті Тримор’я підтвердили Крісталіна Георгієва з МВФ, Держсекретар з питань енергетики США Ден Бруйєт, а також президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр.
Як і яку роль відіграватимуть Німеччина та ЄС та як вони будуть стосуватися Ініціативи, - теж іще належить визначити. Особливо, це цікаво в контексті позиції та останніх заяв Німеччини щодо долі «Північного потоку-2».
Нарешті, Тримор’я є лакмусовим папірцем для дипломатії США. Сила США об'єднувати країни та змушувати їх співпрацювати досі не має рівних на світовій арені. В одній зі своїх заяв, США навіть наполягають на тому, що в Ініціативі Тримор’я слід дотримуватися принципів Blue Dot Network з метою надання оцінки та сертифікації проектів розвитку інфраструктури щодо заходів фінансової прозорості, екологічної стійкості та впливу на економічний розвиток.
Якщо проаналізуємо відносини Києва та Ініціативи Тримор’я, - то їм не вистачає стратегічності та прагматизму.
Коли організовувався перший саміт Ініціативи у Хорватії, Київ проігнорував запрошення. На саміт у Варшаві з 2017 року Україну вже не запрошували, хоча на фоні візиту Трампа до Варшави, інтерес з українського боку був і неабиякий. Тоді Києву вказали, що саміт лише для членів ЄС.
Після цього, впродовж року тривав діалог щодо можливого формату української участі на саміті у Бухаресті. І хоча, не вдалось домогтися для України навіть статусу спостерігача, компромісом було запрошення України відвідати лише Бізнес-форум, на який із Києва ніхто не приїхав.
У серпні 2019 року, під час візиту Президента Зеленського у Польщу, він несподівано заявив, що Україна зацікавлена стати активним учасником регіональних проектів, зокрема, й Ініціативи Тримор’я. Також було зазначено, що Україна уже зараз співпрацює у рамках будівництва транс’європейської магістралі Via Carpatia, і обговорює амбітний для України проєкт шляху Е-40. Таку ж тезу Україна презентувала і в Естонії в листопаді 2019 року під час візиту Президента України до цієї країни.
Побачимо, наскільки цим планам судилося реалізуватися…
Як підсумок, ми говоримо, що Ініціатива Тримор’я все іще знаходяться на стадії свого становлення, де більше запитань…, ніж відповідей. Легко визначити практичні недоліки та критикувати ініціативу, однак це відбувається в той час, коли регіональне співробітництво переживає не найкращий час під час пандемії.
Тому, якщо Тримор’ю вдасться здійснити хоч кілька проектів, то це значний успіх, який не слід відкидати. А Україні слід більш прагматично дивитися на перспективну Ініціативу.
Вдовиченко В.А., кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин та міжнародного права, Київський університет імені Бориса Грінченка