До складу Ініціативи увійшли Австрія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Хорватія та Чехія, об’єднавши низку країн, щоі прагнули посилити взаємодію та співпрацю за лінією “Північ-Південь”, якій бракувало синергії. А як саме і якого це набуло розвитку, спробуємо далі розібратися…
«Інвестиційний кошик» в дії або про саміт Тримор’я в Таллінні у 2020 році?
Із самого початку, країни-учасниці доклали чимало зусиль для успішної інституціоналізації цієї ініціативи та вибудовування кількості партнерів. Серед перших ключових кроків Тримор’я отримало власний Інвестиційний фонд, Секретаріат, низку торгових палат та заручилося підтримкою 12 держав-членів та 2-х найбільших партнерів — США і Німеччини. З цих країн, лише 9 підтримують Інвестиційний фонд Ініціативи. Найбільшими «інвесторами» стали Польща, Румунія, Естонія, Латвія, Словенія та Угорщина. Крім того, 20 млн євро додала в цей «кошик» іще й Болгарія, як країна, що прийматиме саміт «Тримор’я» у 2021 році.
З початку свого існування, доволі амбітно Ініціатива «Тримор’я» визначило поєднання Балтійського, Чорного та Адріатичного морів інфраструктурними проєктами. Зокрема, серед 150 потенційних таких проєктів, основними називають ті, що стосуються розвитку енергетичної інфраструктури. Домінуючою темою перших самітів «Тримор’я» була необхідність розвитку пов’язаної інфраструктури вздовж осі «Північ-Південь», де відсутність цих мереж явно впливає на енергетику, економіку та політику безпеки. Сюди відносяться побудова терміналів зрідженого газу у державах Балтії, Польщі і Хорватії та посилення розвитку цифрових технологій.
Саме останній напрям найбільше зацікавив країни Балтії останніми роками, що з моменту заснування Ініціативи не дуже вірили в можливість її реалізації. Для країн Балтії це дозволить створити регіональну «газову мережу» та зменшити залежність ЄС від Росії у газовій сфері.
З точки зору Вашингтону, «Тримор’я» виглядає привабливим з декількох причин. Це, стосується зокрема посилення ролі енерго-інфраструктурних проєктів у Центральній та Східній Європі, сприяючи успішному просуванню енергоінтересів американських компаній. Крім того, США сприймає «Тримор’я» як своєрідний блокпост впливу китайського «поясу» (17+1).
Як наслідок, Інвестиційний фонд «Тримор’я» уже отримав 1,2 млрд євро, які обіцяв Майк Помпео у лютому 2020 року. А у грудні цього ж року, додала іще 300 млн. доларів від Міжнародної фінансової корпорації з розвитку (DFC, International Development Finance Corporation).
«Сьогодні правління DFC схвалило інвестиції у розмірі 2,1 млрд доларів для розробки і підтримки проєктів, які зміцнять енергетичну безпеку в Східній Європі, безпечні мережі зв'язку в Африці і глобальну боротьбу з Covid-19», — написав у Twitter глава DFC Адам Белер. І додав: «З цієї суми 300 мільйонів доларів США будуть спрямовані до фонду «Тримор’я».
Потенційними інвесторами фонду «Тримор’я» можуть стати пенсійні фонди з Канади, Південної Кореї та Японії в недалекому майбутньому. Це надзвичайно посилить політичну вагу та економічну спроможність Ініціативи. Крім того, очікується підтримка у фінансуванні спільних проєктів за участі Європейського інвестиційного банку (EIB), Світового банку, а також приватних інвесторів.
Відповідно, Фонд в найближчій перспективі зможе зібрати до «кошика» від 3 до 5 млрд. євро. Чи багато це? Для повномасштабного втілення усіх інфраструктурних проєктів точно ні. Але це надає більшої політичної ваги «Тримор’ю» в короткостроковій перспективі.
В першу чергу, вдалося досягнути частково сталості та синергії дій. У часи, коли витрати на міжнародні проєкти скорочувалися, важливо було зберегти «інвестиційний кошик» непорожнім, а примножувати здобутки та відповідальність за реалізацію проєктів.
Через пандемію COVID-19, багато чого в планах країн-учасниць «Тримор’я» змістилося в часі. Країна, яка приймала цьогорічний саміт, Естонія, навіть на півроку відтермінувала його проведення. Це, з одного боку, дало час усім визначитися із власною аджендою для подальшої участі в «Ініціативі трьох морів». З іншого боку, дало більше часу самій Естонії підготуватися. Саміт, що об’єднав учасників як онлайн, так і офлайн, зібрав чимало ідей для продовження та поновлення діяльності у 2021 році. Лише президенти Болгарії та Польщі змогли особисто завітати до Таллінну. Усі інші учасники – залишалися «по ту сторону» екрану.
Фокус на цифрові трансформації і «смарт»-взаємодії був лейтмотивом цього року за часів голосування Естонії в Ініціативі. Така взаємодія передбачає більший фокус залученості бізнесу до транспортних та енергетичних проєктів. Не дивно, що найбільші технологічні гіганти Microsoft і Google використали шанс під час щорічного форуму «Тримор’я» у жовтні щоб заявити про власні інтереси та вже інвестували 1 млрд доларів додатково.
Чого очікувати у 2021 році?
«Наступний рік в плані планування буде таким же непередбачуваним, як і цей, який виявився абсолютно незвичним. У всіх були плани на цей рік, більшість з них не були реалізовані. Відмінність 2021 року полягає в тому, що майже ні у кого немає плану, тому що ситуація дуже непередбачувана», — сказав керівник Кабінету президента Республіки Польща Кшиштоф Щерський, відповідаючи на питання про плани Анджея Дуди щодо зовнішньої діяльності на 2021 рік.
Цілком зрозуміло, що у 2021 році виклики залишатимуться. Пандемія, на жаль, нікуди не зникне. Як і “природні” геополітичні супротивники регіону між морями. Більше того, в США — чи не найпалкішого прихильника «Тримор’я» поза межами ЄС — з 20 січня 2021 року зміниться лідер. Усе це потрібно брати до уваги.
Хоча згідно запевнень членів команди Джозефа Байдена новообраний американський президент, як і його попередник Дональд Трамп, віддаватиме пріоритет «Ініціативі трьох морів», важливо, щоб в межах об’єднання були свої “ядерні” учасники (у прямому й переносному сенсах). І такі в «Тримор’ї» є.
Не буде перебільшенням твердження, що одним із головних локомотивів «Тримор’я» залишається Польща. Недарма саме варшавський саміт 2017 року відвідав президент Трамп, за каденції якого Вашингтон вибудував по справжньому союзницькі відносини з Варшавою, а «Ініціатива трьох морів» набула якісно нового змісту.
Зацікавленість Польщі у подальшому розвитку Ініціативи є доволі природною. Адже отримання важелів лідерства в регіоні може бути запорукою безпеки та захисту як, власне, Польщі, так і простору загалом. І США, розуміючи це, всіляко цьому сприяють.
Регіональні пріоритети у 2021 році імовірно збережуться. За словами міністра Щерського Польща розвиватиме «Ініціативу трьох морів» й підкреслив, що об’єднання, через фонд «Тримор’я», вже починає приносити відчутні результати.
Цілком зрозуміло, що ніяка безпека не є повноцінною без енергетичної незалежності. Тому домовленості польської і американської сторін щодо стратегічної енергетичної інфраструктури надалі залишатимуться у “тренді”.
Так, під час талліннського саміту було підписано угоду про співпрацю в галузі розвитку ядерної енергетики. А вже у грудні представник польського уряду щодо стратегічної енергетичної інфраструктури Пьотр Наїмський зустрівся з американським Eximbank — у час підготовки фінансової моделі будівництва “атому” в Польщі за участю американців.
Таким чином, США мають представити Польщі у 2021 році пропозицію щодо технологічного співробітництва в будівництві польських атомних електростанцій. Поляки повинні розглянути їхню пропозицію. Але з самого початку вони сигналізують, що США кращий партнер з точки зору зовнішньої політики та політики безпеки.
Паралельно подібні домовленості відбувається між представниками США і Румунії. Дії румунів нагадують зусилля польського уряду щодо збільшення присутності американців в оборонному, інфраструктурному та енергетичному секторах Польщі.
Варто відзначити, що Eximbank подякував Наїмському за «продуктивну зустріч зі співробітництва між Польщею і США у просторі «Тримор’я», енергетики, ядерної енергетики та інфраструктури, а також за те, як прагнути до енергетичної незалежності і економічного розвитку».
*****
Як підсумок, ми говоримо, що Ініціатива «Тримор’я» все ще знаходяться на стадії свого “оновлення”, де більше запитань у 2020 році…, ніж відповідей. Не виключено, що на софійському саміті 2021 року будуть зроблені наступні кроки на шляху до зміцнення суверенітету та безпеки регіону. І, звісно ж, побачимо, що із запланованого можна буде реалізувати в часи невизначеності, спричиненої пандемією COVID-19.
Вікторія ВДОВИЧЕНКО, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин та міжнародного права, Київський університет імені Бориса Грінченка;
Станіслав ЖЕЛІХОВСЬКИЙ, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії ім. Г.Удовенка (Україна).