А може, навпаки, важливо, українцям активно спостерігати за потенційним лідером умовної демократичної Росії, таким собі анти-Путіним, що готовий кинути серйозний виклик Кремлю?
Як би там не було, однозначно спостерігаємо становлення впливового російського політика, діяльність якого активно висвітлюватиметься світовими ЗМІ. Щодо його політичних поглядів виникають великі питання: образ активного борця проти корупції в РФ поєднуються з не зовсім демократичними поглядами на національну і міжнародну політику. Достатньо згадати знамените “Крим - не бутерброд”, щоб вкотре переконатися: російський ліберал (чи то пак, опозиціонер) закінчується на українському питанні.
В контексті різкого збільшення згадок про Навального в українських медіа, мимоволі виникають роздуми про світових політиків як лідерів симпатій українців. Адже саме ЗМІ здатні формувати громадську думку, зокрема і щодо іноземних політичних діячів. В українському випадку в цьому плані постає своєрідний вакуум. Багато років пальму першості утримував Аляксандр Лукашенко. Вищі зарплати і пенсії від українських, якісні білоруські дороги, загальний міфологізований образ “стабільності і порядку” в Білорусі - все це доповнювало сталий імідж білоруського президента в очах українців. Однак ситуація змінилась в 2019 році - ще до бурхливих подій білоруських протестів, що перетворили Лукашенка в нелегітимного диктатора. Саме тоді вийшло останнє дослідження соціологічної групи “Рейтинг”, де вперше за довгий час лідеркою українських симпатій серед іноземних політиків стала німецька канцлерка Ангела Меркель.
Однак якщо проаналізувати перелік лідерів іноземних держав, який подається в подібних опитуваннях перед українськими респондентами, то виявиться, що він зазвичай складається з одних і тих же персоналій і не передбачає розширення переліку. Слід зазначити, що опитування 2019 року було проведено після зустрічі Нормандської четвірки і продемонструвало також ріст популярності французького президента Емануеля Макрона. Тобто можна припустити, що головним критерієм оцінок українців слугувала присутність цих політиків у інформаційному медійному полі в контексті політики врегулювання ситуації на Донбасі, а не оцінка їх системної політичної діяльності. В свою чергу, лідер наймогутнішої держави і стратегічного союзника України - США, Дональд Трамп, попри всю свою ексцентричність, що забезпечувала йому часту присутність в ЗМІ, так і не став популярним іноземним політиком в Україні. Свою роль у цьому відіграють і проросійські інформаційні ресурси, які завжди змальовують американських політичних лідерів в негативному світлі в силу своєї редакційної політики. Тому не варто розраховувати і на особливу популярність серед українців і наступника Трампа - Джо Байдена, який ще й змушений буде зосередитися на вирішенні внутрішньо американських проблем.
В умовах, коли Меркель покидає пост канцлера Німеччини, постає питання, хто ж перехопить це “лідерство” в очах українців. У цьому контексті хочеться звернути увагу на іноземних лідерів - глав держав у регіоні, з якими активізує співпрацю Київ останнім часом. Спадає на думку президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Образ “батька нації”, котрий, хай не завжди демократичними методами, однак “підняв” свою країну - дещо ріднить його з образом Лукашенка, раніше особливо припадав до душі українцям. Однак дещо відштовхнути в цьому може релігійний фактор - навряд першість у симпатіях отримає мусульманський лідер. Вже включається в подібні рейтинги польський президент Анджей Дуда, маючи потенціал для зростання. Близька культурно Польща, де працює багато українців, і яка доволі добре економічно долає коронакризу, закріплюючи своє лідерство у регіоні - хороші передумови для зміцнення іміджу Дуди. Ще однією претенденткою, можливо неочікувано, однак може стати новообрана президентка Молдови Мая Санду. Сусідня з Україною Молдова точно не відноситься до регіональних лідерів, швидше навпаки. Однак політична воля Санду боротися з корупцією, реалізовувати реформи, виривати країну з проросійських впливів на шляху до Європи - це те, до чого прагнуть більшість в Україні, що мало би стимулювати більше зацікавлення молдовською політикою.
Як би там не було, над формуванням відповідних образів іноземних лідерів мали би працювати активніше українські медіа, висвітлюючи ширший спектр ніж просто їх візити в Україну чи закордонні поїздки українського керівництва. Через відповідний імідж іноземних політиків можна стимулювати більше зацікавлення українців міжнародними справами у регіоні і світі, створювати підґрунтя для посилення співпраці офіційного Києва зі своїми партнерами.