Очевидно, для успішного функціонування та синергії гілок влади оптимальним варіантом був би контроль законодавчого органу тією партією, чий кандидат переміг на президентських виборах. Така ситуація, звичайно, є бажаною, проте скоріше утопічною. І якщо з наступним очільником Білого дому з кожним днем ситуація проясняється (навіть Д.Трамп публічно визнав, що передасть крісло в Овальному кабінеті, як тільки будуть оголошені офіційні підсумки президентських перегонів), то контроль над обома палатами Конгресу, Сенатом та Палатою представників, демократам навряд чи вдасться отримати.
Хоч Палата представників і далі залишається під контролем демократів, проте в Сенаті вибори 2020 р. ще не завершені. В штаті Джорджія 5 січня 2021 р. відбудеться друге коло перегонів за два вакантні місця сенаторів. Показово, що станом на сьогодні республіканці контролюють 50 місць зі 100, а демократи — 48 (до 46 сенаторів-демократів формально додають ще двох сенаторів від інших партій, які під час голосувань тяжіють до демократів). Таким чином, за умови перемоги кандидатів-демократів та отримання ще двох місць 5 січня 2021 р., в Сенаті США буде 50 демократів та 50 республіканців, а доля питання, виставленого на голосування, буде вирішена додатковим голосом формального голови Сенату, а за посадою це віце-президент США (в майбутньому — демократка Камала Гарріс). За такого розкладу ми отримаємо повністю «демократичний» Конгрес та Президента США.
Але це теорія, на практиці шанси демократів взяти 2 сенаторські крісла в Джорджії розцінюються як невисокі. Тому, скоріш за все, республіканці після 5 січня 2021 р. збережуть контроль над Сенатом з перевагою 52 до 48, що аж ніяк не обіцяє легкого життя обраному президенту Дж. Байдену.
Які уроки варто вчергове засвоїти Україні, щоб наша держава знов не майоріла на перших шпальтах американський ЗМІ в негативному контексті (скандали зі звинуваченням Г. Байдена, сина майбутнього Президента США Дж. Байдена, а також імпічмент Д. Трапму, коли неодноразово була згадана його розмова із Президентом України В. Зеленським)? Очевидно, що за будь яких обставин представникам української влади варто утриматись від втручання у внутрішню політику Сполучених Штатів. Це здається очевидним, не один раз на цьому було наголошено українськими експертами, проте бажання самопіару часто-густо обертається на негатив для сил, які необачно спробують грати на полі американської внутрішньої політики.
Варто наголосити на ще одному аспекті: криза Республіканської партії, як партії, яку підім’яв під себе Д.Трамп, є все більш очевидною. Для успішної конкуренції в майбутньому із Демократичною партією, республіканцям варто серйозно подумати над власними цінностями та обрати нових лідерів в еру пост-Трампа (хоча останній вже заявляє, що буде висувати свою кандидатуру на виборах Президента США у 2024 р.). Але переоцінка цінностей, якщо вона і відбудеться – це справа виключно американських громадян. Україні та її політичним елітам варто якнайдалі триматись від надмірного загравання із Демократичною партією (як партії Президента США) та не нехтувати співпрацею із Республіканською партією (навіть якщо вони програють вибори 5 січня 2020 р. та залишаться без контролю над Сенатом).
Таким чином, двопартійна підтримка України в США є занадто цінним ресурсом, щоб розбазарювати його на догоду сьогоденним інтересам та особистим амбіціям. Тим більше, що зміна розстановки сил на Капітолійському пагорбі Вашингтона (чергові вибори третини сенаторів та вибори всього складу Палати представників) може відбутись вже за два роки.