Повернемось до попереднього дня, до 16 березня 2021 року, коли американська розвідка оприлюднила розсекречену частину доповіді про втручання іноземних держав у Виборчу кампанію – 2020 в США. Спробуймо проаналізувати документ.
Основні висновки можна викласти так: по-перше, США не мають жодних свідчень про те, що будь-який іноземний актор (тобто, держава чи неурядова організація) намагався змінити будь-який технічний аспект процесу голосування на виборах у США 2020 року, включаючи реєстрацію виборців, саме голосування, підрахунок голосів або звітування про результати голосування. По-друге, розвідка США оцінює, що російський президент уповноважив, а ряд російських урядових організацій провів операції, спрямовані на очорнення кандидатури президента Байдена та Демократичної партії, підтримуючи колишнього президента Трампа, підриваючи довіру громадян до виборчого процесу і загострюючи соціально-політичних розкол у США. На відміну від 2016 року, розвідка не побачила постійних кібер-зусиль Росії з доступу до виборчої інфраструктури. Російська держава та її проксі працювали, щоб послідовно впливати на сприйняття громадськості США. Стратегією Москви в цьому виборчому циклі було використання агентів впливу, пов'язаних з російською розвідкою, для стимулювання та поширення оманливих та необґрунтованих наративів щодо Байдена. Іншими словами, мали місце постійне оббріхування, манупуляції та дезінформація щодо нинішнього Президента США.
Важливо, що в доповіді згадується і Україна, вірніше її громадяни. Саме Андрій Деркач, народний депутат України, згадується в доповіді як один із тих проросійських агентів впливу. Погодьтесь, що для нашої держави тут мало приємного. В світлі наростаючого маховика санкційної політики Вашингтону щодо Москви, Україні важливо не потрапити під гарячу руку. Що мається на увазі?
Очевидно, що і фраза «Путін – вбивця», і реакція Кремля (до речі не миттєва, там певний час «перетравлювали» образу. Проте, зрозуміло, промовчати не могли) є початком відліку кристалізації нових американсько-російських відносин. Вони вже не будуть такими, як під час діяльності адміністрації Трампа. І тут не варто потирати руки, чекаючи як американські спецпризначенці відіб’ють Крим чи браво знищать недобитих гіві-моторол на Донбасі. Сполучені Штати перебувають на етапі «явлення світу» своєї політики щодо Росії, тому не варто вангувати щодо її змісту, а набратись терпіння та побачити все на власні очі.
Інша справа, що Україна знов згадується як пристанище агентів впливу Кремля. Варто задуматись, чи з нами будуть обговорювати надчутливі розвіддані чи постачати зброю новітніх зразків, якщо у владі будуть токсичні особи? І можна скільки завгодно говорити, що це лише один депутат, проте насправді все не так просто.
Справа не в долі підсанкційного пана Деркача, а справа в майбутньому українсько-американських відносин. Вчергове для нас відкривається вікно можливостей: американсько-російські відносини за Байдена не потеплішають, це точно. А от чи зможемо ми скористатись цим, довести Вашингтону, що російські агенти впливу з українським паспортом – то прикрий виняток, а не закономірність? Рецепт доведення давно відомий. І знов, вчергове, мова піде про «домашнє завдання» України: деолігархізацію, боротьбу з корупцією, продовження реформ. І мова не йде про його виконання «тут і зараз». Якщо чесно, то воно мало бути виконане ще «на вчора». Проте намагатись його виконувати потрібно. Від цього будуть залежати не тільки стан українсько-американських відносин, але й наше власне майбутнє.