Відомо, що до цього часу пропагандистський вплив путінського режиму залежить від контролю та використання телевізійних каналів. Цей традиційний канал комунікації із суспільством і сьогодні зберігає свою значимість. Втім, російський медіаланшафт не є статичним і перебуває у процесі змін, які носять фундаментальний характер. Ці зміни, звичайно, впливатимуть і на політичні процеси в Росії.
Сучасні протестні події в різних країнах, що призвели до зміни влади в них (наприклад, Арабська весна) або переслідували інші цілі продемонстрували важливість соціальних-медіа для координації спільних дій. В цілому, інтернет простір досі залишається більш вільним від контролю урядів, а тому є важливим фактором демократизації. Але і тут відбуваються зміни, які уже ми могли спостерігати, наприклад, в Білорусі.
Отже, за даними досліджень основними трендами в російському медіаландшафті є, по-перше, зниження ролі телебачення. Хоча воно продовжує домінувати, доля тих, для кого телебачення є основним джерелом новин скоротилась за останні 5 років з 90% до 62%. Але відбуваються й зміни в споживанні новин. Кількість росіян, що дивиться новини кожного дня знижується як серед телеаудиторії, так і серед інтернет аудиторії. При цьому збільшується споживання візуального контенту у відповідних соціальних мережах. Так, найбільший приріст аудиторії демонструють YouTube (37%), Instagram (34%) та TikTok (16%). Але не менш важливим є віковий контекст. Зокрема, популярність соціальних мереж зменшується серед молоді, тоді як більш активно їх освоює аудиторія у віці 50+.
Лідером за розміром аудиторії залишається ВКонтакте (44%). Зростання аудиторії соціальних мереж сповільнилося серед молоді і найбільш активно триває серед населення 50 років і старше.
Разом із сповільненням зростання аудиторії соціальних-мереж зростає популярність мессенджерів, які 2021 р. використовує уже три чверті росіян. Найбільш популярними месенджери стали WhatsApp (використовують 64% росіян), Viber (31%) та Telegram (21%).
Звичайно, що у ці зміни можна розглядати і у політичному контексті: соціальні мережі втрачають свою минулу важливість. Натомість, їх замінюють мессенджери. Білорусь, стала показовим прикладом того, як саме мессенджери стали більш важливим комунікаційним каналом для політичного процесу. Тут не можна не згадати і протести молодих росіян проти посилення контролю над мессенджером Telegramm з боку російської влади. Арешт редактора телеграмм-каналу НЕХТА Протасевича зайве свідчення того, що мессенджери сьогодні є більшою загрозою для режимів у Білорусі і Росії. І вочевидь спроби контролювати їх продовжуватимуться.
З іншого боку виникає спокуса побачити у зміні практик інформаційного споживання та комунікації в Росії надію на демократизацію медіа-простору, зростання його незалежності. Але тут є і свої перешкоди. В першу чергу - це довіра до джерел інформації. У цьому контексті оптимізму значно менше. Так, найбільшою довірою росіян продовжує користуватись телебачення, як джерело новин: 46%. Тоді як соціальним мережам та інтернет-виданням довіряє 21% і 23%, відповідно. Хоча в якості гіпотези можемо сказати, що довіра до джерел новинної інформації перебуває в залежності від віку та відношення до влади. Скоріш за все серед молоді і людей, що не підтримують Путіна рівень довіри до телебачення є суттєво меншим, при цьому для молоді мессенджери, наприклад, телеграмм-канали? мають все більшу значимість. Але тут варто відзначити й те, що загалом інтерес до новин в Росії зменшується, що опосередковано може свідчити з одного боку про втому і перенасиченість суперечливою новинною інформацією, а з іншого про зростання аполітичності. Адже свідома відмова від споживання новин є формою протесту та специфічною політичною дією. Але цей аспект медіа-споживання потребує окремого вивчення.
Загалом, зміни в російському медіа-ландшафті подібні до змін у світі загалом. Тут є і свої можливості, і свої ризики. У політичному вимірі ключовим є питання щодо того, наскільки ці зміни сприятимуть демкоратизації і свободі медіа, і яким чином російська влада намагатиметься контролювати потоки інформації.