Обидва зазначених маркери безпосередньо пов'язані з політикою Кремля в новому році. Російську вакцину Спутнік V, розроблену спільно Національним дослідницьким центром ім. Гамалеї та, що цікаво, Міноборони РФ, попри провалені клінічні випробування, які би дозволили показати світу її безпечність, активно продовжують просувати на міжнародній арені. Все це має виражене пропагандистське навантаження і слугує ще одним елементом гібридної діяльності Кремля. Тому очікувано, що зусилля з просування вакцини для зарубіжжя і відповідний інформаційний супровід продовжиться.
Росія особливо чекає на відновлення світової економіки, а відповідно і збільшення споживання енергоресурсів, від продажів яких та критично залежить. Тому можна очікувати намагання відіграти втрачені позиції на нафтовому і газовому ринках - проєкт Північний потік-2 фактично зупинений санкціями, а нещодавно конкурентом “Газпрому” на європейському ринку став ще й Азербайджан через запуск Трансадріатичного трубопроводу. В результаті, експорт російського газу впав на 10 % за підсумками 2020 року. У випадку з нафтою не виключені спроби Москви зберегти механізм співпраці ОПЕК+, щоб не зазнати ще більших збитків. Зухвалість російської влади і готовність до будь-яких авантюрних кроків, зокрема й злочинних, у просуванні власних інтересів обумовлює складність прогнозованості, який гібридний інструментарій власне буде використаний у цьому випадку.
Економічні проблеми, викликані пандемією, і заклик до міжнародної солідарності слугуватимуть прикриттям для подальшого просування на міжнародних майданчиках меседжу про необхідність відміни санкцій, запроваджених за агресивну політику РФ. Очікуваним виглядає початок діалогу щодо продовження договору СНО-3 з адміністрацією нового президента США. Однак навряд можна очікувати Москві на нормалізацію відносин з Вашингтоном - швидше політика Байдена буде навіть жорсткішою, однак більш передбачуваною ніж в його попередника Трампа.
У 2021 році Кремль намагатиметься посилити діалог і з Єлисейським палацом. Попри протиріччя, що виникли зокрема в регіоні Центральної Африки, Росія спробує використати тему спільної боротьби зі змінами клімату, яка є надзвичайно важливою для французького лідера. Наприкінці 2020 року виник скандал, пов'язаний з фактами налагодження контактів адміністрації президента Макрона з представниками ультраправого Національного фронту. Останні, начебто, власне намагаються підштовхнути Париж до нормалізації стосунків з Москвою.
Загалом ідеєю фікс Путіна є скликання так званого саміту “великої п'ятірки” - постійних членів Радбезу ООН. Очільник Кремля прагне, щоб система міжнародних відносин ґрунтувалася на балансі сил виключно сильних гравців, які диктуватимуть умови решті світу, і зараховує Росію до такого клубу держав. Однак у ХХІ столітті подібна логіка правил гри є неприйнятною. Крім того, фактичний стан демонструє, що попри глобальні амбіції, Кремль максимум є впливовим регіональним гравцем.
Продовжиться подальше активне ангажування Москви у регіональні процеси і втручання у внутрішні справи країн ближнього зарубіжжя. Це і Молдова як парламентська республіка, де в 2021 році пройдуть дострокові парламентські вибори; Киргизтан, де очікуються дочасні президентські вибори в червні; подальше протистояння з Туреччиною на Закавказзі після другої карабаської війни з намаганням посилити свій вплив на Вірменію; активна участь у білоруських політичних процесах (нещодавно з'явилось розслідування, як російські спецслужби готують проєкти партій, що мають з'явитися на політичній арені Білорусі і перехопити ініціативу після відходу Лукашенка). Можна очікувати також подальшого блокування Кремлем переговорного процесу по Донбасу, намагання позиціонувати себе як посередника, а не сторону конфлікту, маніпулятивних заяв про неконструктивну позицію Києва.
Подальше протистояння російських спецслужб за доступ до обмежених ресурсів може привести до нових провалів на міжнародній арені, гучних скандалів і нових санкцій. Після розслідувань у справі отруєння Навального очікуються зміни до законодавства, які дозволять ФСБ отримати розширені повноваження для забезпечення “інформаційної безпеки РФ в інформаційно-психологічній сфері”. Не виключено, що отриманий інструментарій буде використаний у боротьбі з конкуруючими силовими відомствами, зокрема ГРУ.
Як би там не було, годі сподіватися на 2021 рік як переломний момент, що забезпечить політику Москви на основі поваги до міжнародного права після розв'язаних воєн, фактів підтримки міжнародного тероризму і проведення гібридних операцій. Поки існуючий режим путінізму зберігається - такі зміни є неможливими.