Втім, здійснювати добудову Кремль планує судами, які перебувають у передаварійному стані та є технологічно застарілими. До таких, зокрема, належать: «Venie», «Владислав Стрижов», «Юрий Топчев», «Катунь», тощо. Приміром, зазначене судно «Катунь», яке з 16 березня 2021 року перебуває на ремонті у доку данського порту Мункебо, має зовнішні пошкодження не лише корпусу, але й елементів управління.
Зрозуміло, що використання технологічно застарілих суден та обладнання може призвести до виникнення техногенної катастрофи з екологічними наслідками регіонального масштабу. Тобто практично вся Центральна і Північна Європа є у зоні потенційного екологічного ризику.
Дивуватися тут немає чому. Адже сучасна Росія є правонаступницею СРСР, який якраз таки для досягнення своїх цілей нещадно знищував екологію, повертав ріки назад та приховував масштаби техногенних катастроф.
Підпорядкувати природу, вирвати у неї багатства, перекроїти ландшафт, прорити гігантський канал — були чи не головними завданнями Москви ще за сталінських часів. Як виявилося, путінська доба не є кращою. Тим паче, коли мова йде про геополітику, невід’ємною складовою якої і є «Північний потік-2».
До речі, про геополітичний підтекст проєкту — під час зустрічі з головою Бундестагу Вольфгангом Шойбле — наголосив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, який заявив, що Україна розглядає спорудження газопроводу «Північний потік-2» як геополітичну загрозу для всієї Європи. З ним погоджується й міністерка економіки та інновацій Литви Аушріне Армонайте. В інтерв’ю «Суспільному» вона заявила, що «Північний потік-2» є не лише економічним, а й геополітичним проєктом.
У свою чергу, державний секретар США Ентоні Блінкен, теж назвавши балтійський трубопровід «російським геополітичним проєктом», застеріг ФРН стосовно добудови «Північного потоку-2». Він підкреслив, що проєкт є «поганою ідеєю» для Америки та Європи, який може зашкодити інтересам України, Польщі і іншим партнерам та союзникам Вашингтону.
А що ж Європа? Варто зазначити, що Європейський Союз до 2050 року має намір досягти кліматичної нейтральності. Тому будівництво газопроводу «Північний потік-2» може суперечити намірам Брюсселю, оскільки введення гілки в експлуатацію означає подальшу експансію викопного палива на європейський ринок.
Втім, єдиної візії у європейців поки що немає. Адже проєкт все більше призводить до конфлікту між країнами-членами ЄС, що широко використовується російськими спецслужбами в інтересах їхньої країни. А визнання Євросоюзом самого факту поляризації країн-членів щодо питання «Північного потоку-2» надсилає росіянам чіткий сигнал, що маленький демократичний «балаган», яким його вважає Кремль, більше не працює.
Отже, ситуація склалася таким чином, що поки на Заході не можуть дійти консенсусу, Росія вперто продовжує будівництво газогону дном Балтійського моря. І її на цьому шляху не спиняють ані запроваджені санкції, ані потенційна екологічна катастрофа.
Лишається розраховувати на те, що США, як осьова держава західного світу, все ж зможуть зупинити руйнівний наступ Кремля. Адже, як відомо, президент Джозеф Байден вже пообіцяв «зелений розворот» Америки. І позитивні ознаки видно вже зараз.
Так, одним із перших рішень Байдена було приєднання до Паризької угоди та перекриття трубопроводу «Keystone XL», який мав з’єднати канадську сиру нафту з нафтопереробними заводами Мексиканської затоки. Також американський лідер підписав додаткову серію розпоряджень, присвячених зміні клімату та екології.
Щоправда, наразі складно передбачити, чи буде Джо Байден, як і Дональд Трамп, представляти на міжнародній арені інтереси американської сланцевої індустрії. Через що питання навколо подальшої долі газопроводу «Північний потік-2», а заразом питання геополітичних, економічних та екологічних наслідків його гіпотетичної добудови — залишаються відкритими.